Щомісячні архіви: липня 2018

27.07.2018р.Молитовно-подячний молебінь біля памятника св.рівноапостольного князя Володимира Великого та Хресна хода  очолені  Предстоятелем УПЦ Блаженнішим Митрополитом ОНУФРІЄМ  до Києво-Печерської Лаври.

   У Хресній ході цього року взяли участь більше 250 тис. вірян , минулого року – 100 тис.вірян.

24 липня 2018 року, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій звершив Божественну літургію у м. Коростень перед пам’ятником святого рівноапостольного князя Володимира у День пам’яті святої княгині Ольги та з нагоди 25-річчя утворення Овруцької єпархії.

Його Блаженству співслужили: керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський і Броварський Антоній, митрополит Овруцький і Коростенський Віссаріон, митрополит Білоцерківський і Богуславський Августин, митрополит Сарненський і Поліський Анатолій, митрополит Почаївський Володимир, митрополит Житомирський і Новоград-Волинський Никодим, архієпископ Сєверодонецький і Старобільський Никодим, єпископ Шумський Серафим, гості у священному сані та духовенство єпархії.

По закінченню Божественної літургії Предстоятель УПЦ сказав повчальне слово на тему свята.  Був також звершений молебень святій рівноапостольній княгині Ользі, після якого Блаженніший привітав митрополита Віссаріона з 25-річчям Овруцької єпархії та його перебуванням на цій кафедрі і вручив йому орден святого рівноапостольного князя Володимира. Владика подякував Предстоятелю і підніс у дар Його Блаженству Казанську ікону Божої Матері.

Після богослужіння була здійснена хресна хода до пам’ятника Покрови Пресвятої Богородиці, де був звершений короткий молебень. Архіпастир благословив усіх вірних, привітав зі святом і окропив святою водою.

 

Кресний хід до пам’ятника Покрови Пресвятої Богородиці

На честь пам’яті св.рівноапостольної княгині Ольги у цей день о 18 годині у будинку культури відбувся духовний концерт «Утренняя заря».

21 июля,2018г. в ЧОПОВИЧСКОМ  ( урочище Кипяче) СВЯТО-КАЗАНСКОМ  мужском монастыре (Малинский р-н)
прошли торжества по случаю 100-летия основания архиепископом Волынским Антонием (Храповицкий)указаного монастиря. Богослужение возглавил на СЛАВУ БОЖИЮ Высокопреосвященнейший Митрополит Тульчинский Ионафан, ему сослужили митрополит Овручский Виссарион,епископ Фастовский Дамиан, викарий Киевской епархии,священство.

     По благословению Предстоятеля УПЦ Блаженнейшего Митрополита ОНУФРИЯ наместник монастиря игумен(архимандрит) Евстратий( Кондаков)  за усердные труды на славу СВЯТОЙ ЦЕРКВИ был награжден орденом святого равноапостольного князя Владимира II степени. 

Вороги Христової Церкви продовжують займатися розкольницькою діяльністю і таким чином, використовуючи  фото митрополита Віссаріона.

За благословенням Керуючого  Овруцькою єпархією були розповсюджені  тисячі  листівок проти філаретівського розколу.

«Не обольщайтесь, братья мои! Кто следует за вводящим в раскол, тот не наследует Царства Божия» (свщм. Ігнатій Богоносець). Ми хочемо,  щоб наші люди були в раю, а не в пеклі.

Шановні браття та сестри!

Нам стало відомо, що місцева влада під тиском зверху агітує вас поїхати у Київ 28 липня на «молебень», який очолить заборонений у служінні Філарет Денисенко (засновник в Україні розколу). Радимо вам цього не робити. Чому? З розкольниками молитися гріх. І мій обов’язок, як архієрея, продовжувача апостольського служіння, вас про це попередити. Ось що говорять вселенські святі про гріх розколу: «Засновники і керівники розколу, порушуючи єдність Церкви, протидіють Христу, …а це такий гріх, що навіть кров мученицька не може загладити його» (свв. Кіпріан Карфагенський). «Не обольщайтесь, братья мои! Кто следует за вводящим в раскол, тот не наследует Царства Божия» (свящм. Ігнатій Богоносець). Ми хочемо, щоб ви були в раю, а не в пеклі.

Ось чому Філарета з його “синодом”,… не визнає жоден Патріарх Помісних Церков світу зі своїми Святими Синодами і всіма архієреями.

Радимо вам поїхати 27 липня в Київ і там біля пам’ятника св.кн. Володимира о 13 годині помолитися. І ще раз усвідомлюємо, який великий скарб ми маємо по милості Божій, дякуючи і святому князю Володимиру. Тут молебень очолять майже всі 15 патріархів Помісних Церков зі своїми найближчими помічниками і потім хресною ходою всі ідемо у Києво-Печерську лавру. 28 липня ранком у Києво-Печерській лаврі розпочнеться богослужіння на славу Божу.

Будьмо мудрі.

За більш детальною інформацією по святкуванню 1030-річчя Хрещення Русі можна познайомитися на офіційному сайті УПЦ.

Віссаріон, Божою милістю митрополит Овруцький і Коростенський

20.07.2018

В связи с тем, что в социальной сети «Фейсбук» (“Facebook”) некто создал страницу под названием «Віссаріон Стретович», на которой появляется разная провокационная информация, к которой я, митрополит Овручский Виссарион, не имею никакого отношения, считаю своим долгом еще раз сообщить: эта фейковая страница создана некоторыми врагами Святой Христовой Церкви.

Данное со общение пишем на русском языке с целью для большего числа уразумевающих (молдован, россиян, белорусов…), что есть действительно волки в овечьей одежде (Мф. 7:15).

18 июля 2018 год             Виссарион, митрополит Овручский и Коростенский

28 липня цього року Українська Православна Церква, наша країна зі слов’янськими народами з подячною молитвою до Бога відзначають 1030-річчя Хрещення Київської Русі.

Цьому ювілею приурочуються богослужіння, місіонерська діяльність, милосердя до знедолених, хресні ходи, встановлення на честь св.кн. Володимира пам’ятників, які сприятимуть консолідації нашого народу, його примиренню, спасінню у Христі Іісусі.

Князь Володимир – велика історична постать. Він відкинув язичеську віру, свідомо прийняв святе Хрещення від православних греків, отримавши при цьому по милості Божій душевне і тілесне зцілення, хрестив свій народ і був мудрим державотворцем.

Хрещення Київської Русі князем Володимиром мало і має надзвичайне значення. Воно започаткувало буття нашої Церкви. Оголошення християнства державною релігією сприяло докорінним змінам у житті нашого народу через прийняття Божого Христового вчення. Ось чому християнство мало і має об’єднуючу силу і для всіх слов’янських народів. Об’єднання Київської Русі князь Володимир здійснював на християнських засадах. В цьому йому допомагала молода Православна Церква, що за князя Володимира, окрім Київської митрополії, мала вісім єпархій: Чернігівську, Ростовську, Володимир-Волинську, Новгородську, Турівську, Полоцьку, Тмутараканську і Білгородську. Церква була для Русі основою її церковної та культурної єдності. Вона здійснювала великий вплив на припинення міжусобиць серед князів, на об’єднання князівств в єдину державу та її зміцнення, на укріплення і розширення зв’язків з багатьма Європейськими державами, насамперед з Візантією та Болгарією. З прийняттям християнства на Русь прийшли ті форми церковного управління, які існували на Сході. Воно здійснило вплив на різні сторони як державно-правового, так і соціального устрою Київської Русі.  Древній літописець засвідчує: «Дивно же єсть се, колико добра сотворил Русстей земле, крестив ю». Через Номоканон змінилося наше цивільне, криміна­льне, майнове, сімейне і шлюбне право. Послаблювалася холопська неволя, приборкувалася кабала лихварства.

Універсальний вплив християнства стосується царини культури, освіти і виховання світогляду. “Чим ближче ми повертаємося до давньої Русі, – говорить академік Д. С. Лихачов, –  тим зрозуміліше для нас, що в давній Русі існувала своєрідна і велика культура”. Культура, що при­йшла на Русь з прийняттям християнства з Візантії, про­довжувала розвиватися на грунті духовної творчості. Це сприяло історичному самовизначенню Київської Русі і знаходженню нею місця у світовому історичному про­цесі. Культура давньої Русі поєднувалася з найвищими цінностями в архітектурі, іконописі, фресками, в деко­ративному мистецтві, в шитті, в хоровій музиці й літературі. Християнство сприяло створенню і розвит­кові нації. Філософ Микола Бердяєв говорить: “До нації належать не тільки людські покоління, але й каміння церков, палаців і садиб, могильні плити, старі рукописи і книги. І щоб почути волю нації, потрібно почути це каміння, прочитати зітлілі сторінки”.

Віра і богослужіння потребували грамотності, книж­ності й мистецтва, причому в найширших масштабах. Школа, книги й освіта протягом багатьох століть були виключно церковними. Архітектура, живопис і музика втілювалися в церковних пам’ятниках. Світовою верши­ною в галузі живопису стає давньоруська ікона, яка закли­кає до любові, миру, краси, духовного відродження.

Після прийняття християнства на життя наших предків здійснили вплив візантійська література, природознавчі наукові погляди і, в першу чергу, православне богослов’я. Після хрещення (988 рік) наша Православна Церква потребувала багатьох церковно-богослужбових і церковно-просвітницьких книг, які перекладалися з грецької мови або привозилися з Болгарії. Християнство дало стимул розвитку власної писемності. До неї належить така видатна пам’ятка літератури, як глибоко патріотичне “Слово про закон і благодать” Київського митрополита Іларіона. На той час стала численно з’явля­тися давньоруська писемність. Це дозволило великому князю Ярославу Мудрому заснувати при Софіївському соборі першу на Русі бібліотеку. В XI столітті в монастирях Києва і Новгорода писалися літописи про події загальнодержавного значення.

Християнство збагатило слов’янські народи новими науковими і філософськими поняттями, які до того часу були їм мало відомими. За дослідженнями літературознавців, слов’янська мова до середини XI століття “значно перевершила за своїм виражальним багатством багато мов тодішнього європейського світу”.

Особливу увагу слід привернути вивченню моральних ідеалів нашими предками. Велика роль у створенні цих ідеалів належить Церкві. Вона здійснила духовний, релігійний вплив на совість і душу народу. Моральні ідеали народу збагачувалися ха­рактерними рисами Православ’я: святістю, аскетизмом, смиренням, співчутливим братолюбством, жертовністю і есхатологічною вірою в праведний, сяючий небесною красою град Божий, горній небесний вічний Єрусалим, про який нам говорить наш Спаситель, Господь Іісус Христос.

На цьому будувався світогляд наших предків. Він не був філософською течією, відомою одним і невідомою іншим. Це одвічне світорозуміння, яке пронизує плоть і кров народу, з покоління в покоління живе в нас, в нашій вірі, в народній совісті.

Частково, на жаль, проявлялася і проявляється язичницька закваска: гордощів, помсти, приниження гідності ближнього, рабства… Та ідеал продовжував жити. Для Церкви, князів і всього народу він був один: благодатний страх Божий (ходіння перед Богом у покаянні, благочесті), молитва, милостиня, братолюбство і вічна Правда.

Давньоруське писемство XI століття свідчить, що Хрещення Київської Русі за святого князя Володимира не можна вважати початком християнства в нашій країні. Церковне Передання відносить початок євангельського благовістя до І століття і пов’язує його з апостолом Андрієм Первозванним. Більш широке розповсюдження християнство отримало в результаті місії слов’янських святих просвітителів Кирила і Мефодія. Переклад святими братами Святого Письма, богослужбових книг, творів святих сприяв значному поши­ренню християнства на нашій землі. Літературні пам’ятки згадують про існування християнських храмів на Київській Русі за князів Діра та Аскольда в часи Патріарха Константинопольського Фотія (друга половина XI століття) і особливо за святої княгині Ольги (955 – 969). За князя Володимира християнство отримало повсюдне поширення і стало державною релігією.

Про хрещення Київської Русі розповідають різні літературні па­м’ятки XI століття. До них насамперед належить Літопис преподобного Нестора, ікона Києво-Печерського монас­тиря, або, як ще його називають, Початковий Літопис.

Деякі історики стверджують, що князь Володимир керувався політичними, суспільними і культурними мотивами, обираючи Східне християнство державною релігією. Звичайно, такі міркування теж мали місце. Але Митрополит Іларіон у “Слові про закон і благодать” вказує на іншу причину: на внутрішнє звернення князя Володимира до Христа під дією благодаті Божої. Він говорить: “Коли жив він і землею своєю керував з правдою, мужністю і розумінням, … глянуло на нього всемилостиве око Всеблагого Бога, і засіяв у серці його розум: він зрозумів суєту ідольської омани і знайшов Єдиного Бога, Який створив усе видиме і невидиме. Таємний голос благодаті звернув слух Володимира до слу­хання голосів від людей. Завжди слухав він, – говорить митрополит Іларіон, – про православну христолюбиву і сильну вірою землю грецьку, про її християн, храми, свя­тині, величність тамтешнього служіння Богові, – і, слуха­ючи все це, загорівся духом і серцем забажав бути христи­янином й обернути в християнство всю землю свою”. Інший давній оповідач, монах Яків, пише, що Воло­димир чув про свою мудру бабцю Ольгу, котра ходила в Царгород, прийняла грецьку віру і не бажала жити за язичницькими гріховними законами. Вона полюбила красу християнського життя, що вело до миру, щастя на землі і вічного блаженства в Царстві Небесному.

Після хрещення Києва та інших руських міст святий Володимир влаштовував торжества для всієї Русі, зби­раючи на церковні і національні святкування найкращих людей зі всієї землі.

Святкування ці мали надзвичайно важливе націона­льне і культурне значення. Сам факт масового об’єднання людей через богослужіння, трапезу й загальне свято пе­ремоги християнства над язичництвом і Русі над пече­нігами справив незабутнє враження на народ, який почав усвідомлювати свою єдність і свою національну міць.

Професор В. О. Ключевський говорить: «Наступні покоління згадували про Київську Русь як про колиску руської народності. Народ досі пам’ятає і знає старий Київ з його князями і богатирями, з його Святою Софією і Печерською Лаврою, щиро любить і шанує його». Сяйво цих святинь запалало у душах наших людей, потім проявилося і у патріотичному місіонерстві, храмобудівництві по містах і селах нашої країни, іконописі та інших багатьох добрих ділах на славу Божу. Богу содействующу (помогаючому) ми повинні все це берегти, примножувати і передати ці християнські цінності молодому поколінню, яку, на жаль, деякі сили хочуть секуляризувати, навертаючи у язичництво.

Бог через Своїх слуг передав нам безцінний скарб – спасительну віру Православну. Будемо завжди вдячні Господу Богу і Його вірним слугам.

м. Овруч, 2018 рік.                                                        + Митрополит Віссаріон,       керуючий Овруцькою єпархією

 

Томос філаретівським розкольникам даватися

не буде.

Константинопольський Патріарх іменує Філарета ініціатором розколу. Він заявив, що ніякої легітимації розколу не буде. Там всі «священицькі» хіротонії не є дійсні. Денисенко Філарет зі своїм «Синодом», «священиками» знаходяться під забороною у служінні згідно правил Вселенського Православ’я. Про це одноголосно говорять всі 15 Предстоятелів Помісних Церков зі всіма архієреями.

Всі розкольники обов’язково повинні через покаяння повернутися в УПЦ (Предстоятель якої – Блаженніший Митрополит Онуфрій), яка є канонічною, Христовою Церквою, зі спасительними Таїнствами, як це зробили втягнуті у розкол обманом православні с. Крапивня Хорошівського (Володар-Волинського) району Житомирської області та деякі інші філаретівські приходи і тоді, можливо, наблизиться до нас Томос.

Необхідно нам зрозуміти, що законна Автокефалія (якщо на те буде воля Божа) дається Матір’ю-Церквою з головною метою – користь для Церкви і всього Православ’я.  

«Ми не хочемо через розкол протидіяти Христу і бути з бісами у пеклі…»

Священник Герасим  з парафіянами біля свято-Покровського храму             с. Кропивня,12.07.2018р.

Пресс-служба Овруцької єпархії УПЦ