ДУХОВНИЙ СТРИЖЕНЬ СУСПІЛЬСТВА
Політичні, економічні, соціальні проблеми тією чи іншою мірою переживають різні країни і народи. Та одна спільна – криза моралі стала планетарною. Про її причини і наслідки кореспондент газети «Житомирщини» веде мову з керуючим Овруцько-Коростенської єпархії Української Православної Церкви митрополитом Віссаріоном.
– Ваше Високопреосвященство, звідки проростає коріння аморальності суспільства?
– Кожна людина має совість, яка є віддзеркаленням Божих заповідей, Божого закону в душі кожного з нас. Той, хто живе не по совісті й чинить аморальні вчинки, він відступається від Бога, собі шкодить та оточуючим. Ще в ті далекі часи Господь через Мойсея дарував свої 10 заповідей, щоб нагадувати нам правила, виконуючи які, кожен буде Людиною з великої букви, щасливою на землі. Невиконання Божих заповідей кожною людиною зокрема приводить до аморальності суспільства в цілому, яке від цього хаосу задихається.
– І тому перша заповідь говорить про любов до Бога. Що це є в звичайному, буденному, житті?
– Це усвідомлення людиною того, що вона є творінням Божим. Господь великою милістю дарував нам життя і, природньо, ми повинні віддавати Йому шану. Сонце світить, дощ іде, ми живемо – це великий дар. Як дитина любить батьків, так і до Бога ставитися належить із упованням, любов’ю. Як сказано: «Всім серцем, душею твоєю, всім розумом твоїм…». Причому любити не лише на словах. Христос говорить: «Якщо любіте Мене, дотримуйтеся заповідей моїх…». Виконуючи їх, людина удосконалюється й трішки уподібнюється Богові.
– З огляду на те, що в останні десятиріччя будуються церкви, за них сперечаються,прихожан у храмах значно побільшало, чи свідчить це про посилення любові до Бога, звернення до християнських істин? Чому суспільство стає жорсткішим і жорстокішим, втрачається колишня доброта людська?
– Яка любов до Бога, коли екс-президент П.Порошенко створив ПЦУ, з центром у турків,а далі із залученням адмінресурсу захоплювалися за винагороду наші храми щоб мати майданчик для голосування?! Якщо люди виконуватимуть обрядову сторону вірування без внутрішнього, то вони уподібнюватимуться фарисеям, проти яких виступав сам Христос. Коли «крутий» приходить до церкви, ставить багато свічок, а своїх найманих працівників обводить навколо пальця, або коли храмам допомогають під чергові вибори, і потім розповідають про це, – то не є проявом істинної віри. Там переслідується якась особиста вигода, можливо і бажання похвали від людей. « Бог гордим противиться, смиренним – дає благодать»-говорить ап.Яків( Як.4:6;). Маємо надію, завтра людина зрозуміє і покається у марнославстві (тщеславії) і добре діло залишиться чистим. Навіть святі оплакували свої «добрі діла», якщо помічали в собі «скользящие тщеславные мысли».Зробив щось добре, скажи: « зробив те, що повинен був зробити»(за Євангелієм).
Добре, коли і будують, і допомагають храмам, – я таких людей знаю – бізнесменів, доброчинців, які роблять це від душі, за покликом серця, не афішуючи, інколи навіть просили не називати їхнього імені. І Бог бачачи це нагородить їх своєю щедрістю (Мф.6: 3–4). А що до колишньої доброти в людях, то вона втрачається від беззаконня, яке породжує потім жорстокість і всяке лихо.
– А що ви скажете про цілі іконостаси у кабінетах посадовців?
– Щодо ікон у кабінетах чиновників, службовців, то тут буває по-різному. Справді, з поваги до службовця і вдячності йому священики можуть подарувати ікону. Зазначимо, ікони благодатно діють на людину – і на самого господаря кабінету, й на того, хто до нього приходить .
Біда в тім, що інколи присутністю ікон у кабінеті чиновник прагне показати свій духовний статус, а яким він є у справах, у стосунках із людьми? Чи не є ставлення до них таким, що суперечить законам Божим? Є і такі, котрі милосердствують – дощ рясно поливає після молебну фермерські поля. Гордим ділкам з метою напоумлення з Неба буває посилається і якась біда. Буває Бог випробовує і праведників. Згадаймо багатостраждального біблійного Іова.
– Питання й у тім, чи виконує чиновник свій обов’язок як освічена, інтелігентна, духовно багата людина?
– От у цьому є ще одна важлива проблема. Посадовець знає багато наук: і фізику, й математику, й астрономію, й кібернетику, знається в Інтернеті. І це добре. Але якщо людина аморальна, то від такої вченості для суспільства буде велика проблема. І Церква про це говорить, і найкращі уми б’ють на сполох. Нерідко ж грамотний, «просунутий» аморальний тип через соціальні мережі створює спільноти, втягує молодь у секти (які агітують не йти служити в українське військо), у всілякі небезпечні групи, як той же «Синій кит», і отруює дитячу свідомість, підштовхує молодь до злочинів, самогубства.
– Так, далеко не дурні в технічному розумінні люди, чинять справжній моральний розбій у соцмережах. Але хіба лише вони?
– Звичайно, ні. Молодь, у якої немає моральної основи, християнської закваски, оточена зусібіч спокусами. Згідно із дослідженнями соціологів, 58% молоді прагне копіювати поведінку телегероїв, 37,3% – готові наслідувати їх, аж до вчинення протиправних дій. Кіно, телебачення, деякі газети наповнені жорстокістю, агресією, аморальністю, героями в них стають образи, дуже далекі від християнського ідеалу. Говорять, що зараз є аморальні «мудреці», які легко відкривають чужі автівки…
– І саме вони стають кумирами молоді. А сказано ж у другій заповіді: не роби собі кумира… Чому в українському суспільстві, якщо не кумирами, то прикладом до наслідування дуже часто стають антиподи високих моральних християнських цінностей?
– І знову це є проблемою виховання. Якщо в сім’ї із самого малку не формувати в дитині моральні принципи, якщо не продовжувати це виховання в школі, то молода парость не стане справжньою Людиною. На жаль, деякі вчителі, громадські діячі в угоду Європі пропагують одностатеві шлюби. Цьому беззаконню минула влада дозволила пройтись по Києву. Через свою духовну слабкість людина схильна до різного негативу, і якщо вона не боротиметься з ним тут, не каятиметься, – буде страждати душевно і тілесно і не потрапить до Царства Небесного.
– Ви кажете, що первинним є сімейне виховання. Проте бідою сучасного суспільства, в тому числі й українського, є те, що руйнується інститут сім’ї. Шлюби в переважній більшості – цивільні, сім’ї – неповні, дожилися до необхідності приймати спеціальний жорсткий закон, щоб примусово стягувати аліменти на дітей. Як такі сім’ї можуть впливати на виховання високоморальних дітей?
– Це справді так. Згідно із дослідженням Всеукраїнського фонду «Сім’я», лише 10% подружніх пар в Україні вважають себе щасливими. Всі інші – живуть «просто так». Діти виростають у нещасливих сім’ях, потім самі створюють такі ж. Бо за зразок бачать і беруть не взаємну батьківську любов, не їхню турботу один про одного, тепло, радість і ласку в родині, а вульгарні й аморальні стосунки кіношних героїв і артистично-богемної еліти.
Жаль таких дітей. Вони не бачать прикладів благородного ставлення в сім’ї. Якщо батьки самі показують зразки аморальності, – це великий злочин по відношенню до дітей, бо діти духовно вбиваються. А потім батьки плачуть. До мене приходять, до священиків, жаліються, мовляв, не слухаються діти, управи на них немає. Але самі ж не дали духовного стрижня своїм нащадкам. Разом дома з дітьми не молилися, да і по заповіді , в храм не йшли на молитву. У цьому винні і ми, священики, маловато мисіонерствуємо.
– А який вплив можуть мати священнослужителі в цій ситуації, вірніше – які форми впливу?
– Участь у шкільному вихованні. У деяких школах на наше прохання вчителі розповідають про правила християнської моралі, інколи священикам дозволяють спілкування з школярами. Свого часу говорив екс-президент Леонід Кучма: навіщо забороняти навчання основ християнської моралі? Це ж приносить лише користь. Ще зовсім недавно колишній міністр освіти і науки Лілія Гриневич зауважила, що громади, батьки мають право проголосувати й дійти згоди, чи вивчати їхнім дітям основи християнської моралі. Не треба дозволу ні губернатора, ні освітянського чиновника. А ми, священики, щиро допоможемо у вихованні дітей і молоді, у тому числі й у недільних школах. Це не нав’язування якихось догм, а плекання в дитячих душах добра і любові до Бога, до батька-матері, до Батьківщини.
– Доводилося чути твердження й переконання, що християнська наука і Божі заповіді – то суцільні заборони, які позбавляють людину радості в житті. У цьому є якась доля правди?
– Господь дарував нам віру, – релігію радості, але не надмірностей: пийте, але не упивайтесь, їжте, але не об’їдайтесь, – кожен лікар підтвердить користь цих правил для організму людини; одружуйтесь і народжуйте дітей, не займайтесь чарівництвом, не творіть собі кумирів; і в думках не робіть зла ближньому… «Як хочете – говорить Христос – щоб з вами поступали люди, так поступайте і ви з ними». Щось не так-до сповіді.
– Це ж стосується і неприпустимості «молитися чужим богам»?
– Наша свідомість підказує, що може бути одна віра, одне вчення Божественне. Святі апостоли отримали за благословенням Бога-Христа силу з Неба,пізнали Істину, вони були навчені віри. Саме ця подія ознаменувала народження Церкви. Христос не доручив проповідувати імператорам, екстрасенсам, чарівникам. Він це доручив апостолам, сказавши: «Йдіть по всьому світу і проповідуйте Євангеліє всім людям… . ».
– Тобто, втручання світської влади в життя і діяльність церкви неприпустиме?
– Так, і за Божими законами, і, як для нашої держави, – й за Конституцією України. Роль колишнього президента у створенні ПЦУ, яку в народі дехто називає «Порошенківською Церквою України», викликає великий сумнів. Так само, як і тиск на священиків і мирян із боку чиновників, з намаганням схилити їх до нової церковної організації, що дуже негативно вплинуло на моральний стан суспільства.
Іісус Христос своїм учням сказав : «…хто слухає вас Мене слухає».Якщо ж хтось самочинно створює якісь «братства» на зразок сумнозвісного «Білого братства», церкви та інші псевдорелігійні організації без благословення церковних ієрархів, – це є великий гріх; там немає спасаючої благодаті Божої. Недавнє, майже одноосібне визнання Єпіфанія Константинопольським Варфоломієм не є показником правдивості в останній інстанції. Апостольські, правила Вселенських соборів такого права йому не дають. Православний символ віри: Вірую во Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву. До речі, Константинополь 27 років називав філаретівську «церкву» розкольницькою. Які сили втрутилися? Що сталося? В багатьох є і така думка: Варфоломій «богословські» здружився з папою Римським. Недаремно ж ієрархи 14 помісних церков не визнали ПЦУ. Нам треба берегти себе у святій вірі, яку нам князь Володимир приніс. Погляньте скільки святих мощей у Києво-Печерській Лаврі, прославлених Богом!
– Але ж, як у випадку із ПЦУ, все пояснюється турботою про державу, патріотичними почуттями…
– Важко назвати патріотизмом, турботою про державу, духовністю й моральністю вчинки чиновника, коли він в один день грубо втручається в церковне життя, а наступного – його ловлять «на гарячому» за корупційні діяння. Зараз нову хвилю «патріотизму» планують українцям піднести: а) православних через ПЦУ втягнути в уніатство(раніше козаки проти цього боролися, згадаймо Т.Шевченка); б)дозволити продаж землі, через що, ймовірно, Україна втратить і повністю свою незалежність.
– А що таке патріотизм із точки зору християнської моралі?
– Слово «патріотизм» пішло від латинського «pater» – батько. Це благородна, щира любов до батька й матері, батьків – до дітей, мир і злагода між сусідами, між односельцями. Любов і повага до співвітчизників незалежно від їхньої посади, майнового стану, національності, бо хіба не про це сказано у Христовій притчі про доброго самарянина, який проявив милосердя й доброту до скривдженого іудея? Патріотизм повинен проявлятися в молитві, в думках і реальних справах: захищай своїх рідних, близьких, тих, хто потребує добродіяння, захищай Батьківщину від ворога, від усілякої єресі і лиха. І це зроблене добро тебе духовно збагатить, принесе радість. Ось такі люди – віруючі не на словах, а по суті, є великими, справжніми патріотами.
Високопосадовець, який живе за християнськими заповідями, використає свої знання і можливості на благо людей, а в бездуховного в голові буде одна лише «прихватизація». Патріотизмом там і не пахне, хай би скільки не кричали про свою любов до Батьківщини. Іісус недаремно сказав: «По ділах їхніх пізнаєте їх»…
Бесіду вела
Іраїда ГОЛОВАНОВА.
