Богослужіння у церкві с.Нова Борова

26 листопада у свято-Пантелеймонівському храмі с.Нова Борова відбулося богослужіння за участю священників Хорошівського благочиння, прихожан цього храму.

Митрополит Віссаріон, після проповіді, подякував всіх за спільну молитву на славу Божу, а також активний захист святого храму від ПЦУшних нападників, які можливо ще не усвідомлюють про те, що через цю антиканонічну структуру мало по малу Україну планують окатоличити.   

Пресс-служба Овруцької єпархії.

ІНТЕРВ’Ю

                ДУХОВНИЙ  СТРИЖЕНЬ  СУСПІЛЬСТВА

       Політичні, економічні, соціальні проблеми тією чи іншою мірою переживають різні країни і народи. Та одна спільна – криза моралі стала планетарною. Про її причини і наслідки кореспондент газети «Житомирщини» веде мову з керуючим Овруцько-Коростенської єпархії Української Православної Церкви митрополитом Віссаріоном.

– Ваше Високопреосвященство, звідки проростає коріння аморальності суспільства?

– Кожна людина має совість, яка є віддзеркаленням Божих заповідей, Божого закону в душі кожного з нас. Той, хто живе не по совісті й чинить аморальні вчинки, він відступається від Бога, собі шкодить та оточуючим. Ще в ті далекі часи Господь через Мойсея дарував свої 10 заповідей, щоб нагадувати нам правила, виконуючи які, кожен буде Людиною з великої букви, щасливою на землі. Невиконання Божих заповідей кожною людиною зокрема приводить до аморальності суспільства в цілому, яке від цього хаосу задихається.

– І тому перша заповідь говорить про любов до Бога. Що це є в звичайному, буденному, житті?

– Це усвідомлення людиною того, що вона є творінням Божим. Господь великою милістю дарував нам життя і, природньо, ми повинні віддавати Йому шану. Сонце світить, дощ іде, ми живемо – це великий дар. Як дитина любить батьків, так і до Бога ставитися належить із упованням, любов’ю. Як сказано: «Всім серцем, душею твоєю, всім розумом твоїм…». Причому любити не лише на словах. Христос говорить: «Якщо любіте Мене, дотримуйтеся заповідей моїх…». Виконуючи їх, людина удосконалюється й  трішки уподібнюється Богові.

– З огляду на те, що в останні десятиріччя будуються церкви, за них сперечаються,прихожан у храмах значно побільшало, чи свідчить це про посилення любові до Бога, звернення до християнських істин? Чому суспільство стає жорсткішим і жорстокішим, втрачається колишня доброта людська?

– Яка любов до Бога, коли екс-президент П.Порошенко створив ПЦУ, з центром у турків,а далі із залученням адмінресурсу  захоплювалися за винагороду наші храми щоб мати майданчик  для голосування?! Якщо люди виконуватимуть обрядову сторону вірування без внутрішнього, то вони уподібнюватимуться фарисеям, проти яких виступав сам Христос. Коли «крутий»  приходить до церкви, ставить  багато свічок, а своїх найманих працівників обводить навколо пальця, або коли храмам допомогають під чергові вибори, і потім розповідають про це, – то не є проявом істинної віри. Там переслідується якась особиста вигода, можливо і бажання похвали від людей. « Бог гордим противиться, смиренним – дає благодать»-говорить ап.Яків( Як.4:6;). Маємо надію, завтра людина зрозуміє і покається у марнославстві (тщеславії) і добре діло залишиться чистим. Навіть святі оплакували свої «добрі діла», якщо помічали  в собі «скользящие  тщеславные  мысли».Зробив щось добре, скажи: « зробив те, що повинен був зробити»(за Євангелієм).

Добре, коли і будують, і допомагають храмам, – я таких людей знаю – бізнесменів, доброчинців, які роблять це від душі, за покликом серця, не афішуючи, інколи навіть просили не називати їхнього імені. І Бог бачачи це нагородить їх своєю щедрістю (Мф.6: 3–4). А що до колишньої доброти в людях, то вона втрачається від  беззаконня, яке породжує потім жорстокість і всяке лихо.

– А що ви скажете про цілі іконостаси у кабінетах посадовців?

– Щодо ікон у кабінетах чиновників, службовців, то тут буває по-різному. Справді, з поваги до службовця і вдячності йому священики можуть подарувати ікону. Зазначимо, ікони  благодатно  діють на людину – і на самого господаря кабінету, й на того, хто до нього приходить .

Біда в тім, що інколи присутністю ікон у кабінеті чиновник прагне показати свій духовний статус, а яким він є у справах, у стосунках із людьми? Чи не є ставлення до них таким, що суперечить законам Божим? Є і такі, котрі милосердствують – дощ рясно поливає після молебну  фермерські поля. Гордим ділкам з метою напоумлення з Неба буває посилається і якась біда. Буває Бог випробовує і праведників. Згадаймо багатостраждального біблійного Іова.

– Питання й у тім, чи виконує чиновник свій обов’язок як освічена, інтелігентна, духовно багата людина?

– От у цьому є ще одна важлива проблема. Посадовець знає багато наук: і фізику, й математику, й астрономію, й кібернетику, знається в Інтернеті. І це добре. Але якщо людина аморальна, то від такої вченості для суспільства буде велика проблема. І Церква про це говорить, і найкращі уми б’ють на сполох. Нерідко ж грамотний, «просунутий» аморальний тип через соціальні мережі створює спільноти, втягує молодь у секти (які агітують не йти служити  в українське військо), у всілякі небезпечні групи, як той же «Синій кит», і отруює дитячу свідомість, підштовхує молодь до злочинів, самогубства.

– Так, далеко не дурні в технічному розумінні люди, чинять справжній моральний розбій у соцмережах. Але хіба лише вони?

– Звичайно, ні. Молодь, у якої немає моральної основи, християнської закваски, оточена зусібіч спокусами. Згідно із дослідженнями соціологів, 58% молоді прагне копіювати поведінку телегероїв, 37,3% – готові наслідувати їх, аж до вчинення протиправних дій. Кіно, телебачення, деякі газети наповнені жорстокістю, агресією, аморальністю, героями в них стають образи, дуже далекі від християнського ідеалу. Говорять, що зараз є  аморальні «мудреці», які легко відкривають чужі автівки…

– І саме вони стають кумирами молоді. А сказано ж у другій заповіді: не роби собі кумира… Чому в українському суспільстві, якщо не кумирами, то прикладом до наслідування дуже часто стають антиподи високих моральних християнських цінностей?

– І знову це є проблемою виховання. Якщо в сім’ї із самого малку не формувати в дитині моральні принципи, якщо не продовжувати це виховання в школі, то молода парость не стане справжньою Людиною. На жаль, деякі вчителі, громадські діячі в угоду Європі пропагують  одностатеві шлюби. Цьому беззаконню минула влада дозволила пройтись по Києву. Через свою духовну слабкість людина схильна до різного негативу, і якщо вона не боротиметься з ним тут, не  каятиметься, – буде страждати душевно і тілесно і не потрапить до Царства Небесного.

– Ви кажете, що первинним є сімейне виховання. Проте бідою сучасного суспільства, в тому числі й українського, є те, що руйнується інститут сім’ї. Шлюби в переважній більшості – цивільні, сім’ї – неповні, дожилися до необхідності приймати спеціальний жорсткий закон, щоб примусово стягувати аліменти на дітей. Як такі сім’ї можуть впливати на виховання високоморальних дітей?

– Це справді так. Згідно із дослідженням Всеукраїнського фонду «Сім’я», лише 10% подружніх пар в Україні вважають себе щасливими. Всі інші – живуть «просто так». Діти виростають у нещасливих сім’ях, потім самі створюють такі ж. Бо за зразок бачать і беруть не взаємну батьківську любов, не їхню турботу один про одного, тепло, радість і ласку в родині, а вульгарні й аморальні стосунки кіношних героїв і артистично-богемної еліти.

Жаль таких дітей. Вони не бачать прикладів благородного ставлення в сім’ї. Якщо батьки самі показують зразки аморальності, – це великий злочин по відношенню до дітей, бо діти духовно вбиваються. А потім батьки плачуть. До мене приходять, до священиків, жаліються, мовляв, не слухаються діти, управи на них немає. Але самі ж не дали духовного стрижня своїм нащадкам. Разом дома з дітьми не молилися, да і по заповіді , в храм не йшли на молитву.  У цьому винні і ми, священики, маловато мисіонерствуємо.

– А який вплив можуть мати священнослужителі в цій ситуації, вірніше – які форми впливу?

– Участь у шкільному вихованні. У деяких школах на наше прохання вчителі розповідають про правила християнської моралі, інколи священикам дозволяють спілкування з школярами. Свого часу говорив екс-президент Леонід Кучма: навіщо забороняти навчання основ християнської моралі? Це ж приносить лише користь. Ще зовсім недавно колишній міністр освіти і науки Лілія Гриневич зауважила, що громади, батьки мають право проголосувати й дійти згоди, чи вивчати їхнім дітям основи християнської моралі. Не треба дозволу ні губернатора, ні освітянського чиновника. А ми, священики, щиро допоможемо у вихованні дітей і молоді, у тому числі й у недільних школах. Це не нав’язування якихось догм, а плекання в дитячих душах добра і любові до Бога, до батька-матері, до Батьківщини.

– Доводилося чути твердження й переконання, що християнська наука і Божі заповіді – то суцільні заборони, які позбавляють людину радості в житті. У цьому є якась доля правди?

– Господь дарував нам віру, –   релігію радості, але не надмірностей: пийте, але не упивайтесь, їжте, але не об’їдайтесь, – кожен лікар підтвердить користь цих правил для організму людини; одружуйтесь і народжуйте дітей, не займайтесь чарівництвом, не творіть собі кумирів; і в думках не робіть зла ближньому… «Як хочете – говорить Христос – щоб з вами поступали люди, так поступайте і ви з ними». Щось не так-до сповіді.

– Це ж стосується і неприпустимості «молитися чужим богам»?

– Наша свідомість підказує, що може бути одна віра, одне вчення Божественне. Святі апостоли отримали за благословенням Бога-Христа силу з Неба,пізнали Істину, вони були навчені віри. Саме ця подія ознаменувала народження Церкви. Христос не доручив проповідувати імператорам, екстрасенсам, чарівникам. Він це доручив апостолам, сказавши: «Йдіть по всьому світу і проповідуйте Євангеліє всім людям… . ».

– Тобто, втручання світської влади в життя і діяльність церкви неприпустиме?

– Так, і за Божими законами, і, як для нашої держави, – й за Конституцією України. Роль колишнього президента у створенні ПЦУ, яку в народі дехто називає «Порошенківською Церквою України», викликає великий сумнів. Так само, як і тиск на священиків і мирян із боку чиновників, з намаганням схилити їх до нової церковної організації, що дуже негативно вплинуло на моральний стан суспільства.

Іісус Христос своїм учням сказав : «…хто слухає вас Мене слухає».Якщо ж хтось самочинно створює якісь «братства» на зразок сумнозвісного «Білого братства», церкви та інші псевдорелігійні організації без благословення церковних ієрархів, – це є великий гріх; там немає спасаючої благодаті Божої. Недавнє, майже одноосібне визнання Єпіфанія Константинопольським Варфоломієм не є показником правдивості в останній інстанції. Апостольські, правила Вселенських соборів такого права йому не дають. Православний символ віри: Вірую во Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву. До речі, Константинополь 27 років називав філаретівську «церкву» розкольницькою. Які сили втрутилися? Що сталося? В багатьох є і така думка: Варфоломій «богословські» здружився з папою Римським.  Недаремно ж ієрархи  14 помісних церков не визнали ПЦУ. Нам треба берегти себе у святій вірі, яку нам князь Володимир приніс. Погляньте скільки святих мощей у Києво-Печерській Лаврі, прославлених Богом!

– Але ж, як у випадку із ПЦУ, все пояснюється турботою про державу, патріотичними почуттями…

– Важко назвати патріотизмом, турботою про державу, духовністю й моральністю вчинки чиновника, коли він в один день грубо втручається в церковне життя, а наступного – його ловлять «на гарячому» за корупційні діяння. Зараз нову хвилю «патріотизму» планують українцям піднести: а) православних через ПЦУ втягнути в уніатство(раніше козаки проти цього боролися, згадаймо Т.Шевченка); б)дозволити продаж землі, через що, ймовірно, Україна втратить і повністю свою незалежність.

– А що таке патріотизм із точки зору християнської моралі?

– Слово «патріотизм» пішло від латинського «pater» – батько. Це благородна, щира любов до батька й матері, батьків – до дітей, мир і злагода між сусідами, між односельцями. Любов і повага до співвітчизників незалежно від їхньої посади, майнового стану, національності, бо хіба не про це сказано у Христовій притчі про доброго самарянина, який проявив милосердя й доброту до скривдженого іудея? Патріотизм повинен проявлятися в молитві, в думках і реальних справах: захищай своїх рідних, близьких, тих, хто потребує добродіяння, захищай Батьківщину від ворога, від усілякої єресі і лиха. І це зроблене добро тебе духовно збагатить, принесе радість. Ось такі люди – віруючі не на словах, а по суті, є великими, справжніми патріотами.

Високопосадовець, який живе за християнськими заповідями, використає свої знання і можливості на благо людей, а в бездуховного в голові буде одна лише «прихватизація». Патріотизмом там і не пахне, хай би скільки не кричали про свою любов до Батьківщини. Іісус недаремно сказав: «По ділах їхніх пізнаєте їх»…

Бесіду вела

Іраїда ГОЛОВАНОВА.

ОСВЯЧЕННЯ МІСЦЯ ПІД ХРАМ

17 жовтня  2019 року православні християни с.Калинівка, Олевського району, більше п’яти років моляться в невеличкому приміщенні. Тепер всі забажали разом збудувати, так як і в сусідніх селах, новий Храм на честь Пресвятої Богородиці ( Її Різдва) і бути і надалі в канонічній святій Церкві  ( УПЦ), центр якої  в Києво – Печерський Лаврі, яку очолює Онуфрій Блаженніший Митрополит Київський і всієї України. Місце під  будівництво Храму було освячено керуючим Овруцькою єпархією митрополитом Віссаріоном.                                                                                                       Із жителів села ніхто не забажав йти в організовану екс-президентом П.Порошенко “церкву”, при сприянні А.Юраша (директор Департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури України), яка і Патріархом Ієрусалимським Феофілом зі своїм Єпископським            Синодом не визнається.                                                                                                              Легені отруюються токсичним газом, а Душа – безблагодатною ПЦУшною “церквою”, з адміністративним центром у турок ( Стамбул),    яку, не секрет, планують окатоличити. Радісно, що і у цьому регіоні                є багато козаків, які допомагають священникам захищати                                    святу православну віру.

Пресс-служба Овруцької єпархії.

ЮВІЛЕЙ ХРАМУ

24 вересня 2019 року в свято-Миколаївському храмі с.Листвин Овруцького р-ну керуючий єпархією митрополит Віссаріон очолив богослужіння  з нагоди 150-річчя відкриття та освячення цього Храму.  Була піднесена подячна молитва до Господа Бога, а також молитва за мир в Україні. Архієреєм була проголошена проповідь на тему:                                    “Христос Спаситель – Глава Церкви” . Владика всіх привітав з ювілеєм , призвав берегти цю  святиню, збудовану благочестивими попередниками,та завжди у неділю і свята з дітьми приходити в  Храм на святу молитву.                                                                                                                            Храм захищався листвинчанами від уніатської експансії, також мудро збережений при атеїстичному терорі від знищення: храм заповнили зерном, використали його як зерносховище. У 1941 році храм був вікритий для богослужіння.                                                                                                                      Священник  Николай  Каверин (настоятель цього храму) з деякими прихожанами   отримали  благословенні архієрейські грамоти.                      Дітям були роздані дитячі ілюстровані молитвословчики.                                На честь ювілею діти виступили з повчальним концертом.

Пресс-служба Овруцької єпархії.

ОСВЯЧЕННЯ ХРАМУ

29 серпня 2019 року митрополит Овруцький і Коростенський Віссаріон звершив освячення новозбудованого храму на честь Успіння Божої Матері в селі Майдан Олевського району  Овруцької єпархії.                                                      Після Божественної літургії, подячної молитви владика сказав слово, подякував всіх за добру справу по будівництву нової церкви, та привітав з цією історичною подією. Настоятель цього храму священник Андрій Степушенко був нагороджений  священницькою нагородою, шестеро прихожан отримали благословенні архієрейські грамоти. Дітям були роздані молитвословчики, а дорослі отримали брошури ” Основи православної віри”. Храм прикрасив село та приніс радість всім присутнім.

                                       

Прес-служба Овруцької єпархії.

МОЛИТОВНЕ СВЯТКУВАННЯ ПАМ’ЯТІ СВЯТОГО МАКАРІЯ АРХІМАНДРИТА ОВРУЦЬКОГО

 

ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ

                                  ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ                                                   МИТРОПОЛИТА ОВРУЦЬКОГО І КОРОСТЕНСЬКОГО ВІССАРІОНА ПАСТИРЯМ, ІНОКАМ ТА ІНОКИНЯМ І ВСІМ ВІРНИМ ЧАДАМ ОВРУЦЬКОЇ ЄПАРХІЇ УПЦ

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

           Сьогодні пасхальна радість, по милості Божій, знову наповнює наші душі та серця. Сьогодні Ангельський світ, всі святі славлять Господа Воскреслого, закликаючи до цього піднесеного славослов’я словом та життям і нас, чад земної Христової Церкви.                                                                      “Велие чудо”, Воскресіння Господа нашого Іісуса Христа із мертвих – Пасху Христову, усі ми славимо самими піднесеними , чудовими словами пасхальних піснопінь: “Ныне вся исполнишася света, небо же и земля, и преисподняя, да празднует убо вся тварь (творение) восстание Христово, в Нем же утверждаемся”, “смерти празднуем умерщвление, адово разрушение и иного жития вечного начало”, “Христос Новая Пасха, Жертва Живая, Агнец Божий, вземляй грехи мира”.  Цю спасительну міссію Іісуса Христа передбачали багато богопросвітлених пророків.                                                             Пророк Ісаія говорив: “Он был презрен и умален пред людьми, муж скорбей… Он изъязвлен был за грехи наши и мучим за беззакония наши, наказание мира нашего было на Нем, и ранами Его мы исцелились..Он истязуем был, но страдал добровольно и не открывал уст Своих, как овца, веден был Он на заклание…” (Іс. 53 гл.).   І Христос пророкував про Свої майбутні страждання та воскресіння: “…ось ми ідемо в Ієрусалим, і здійсниться все, написане через пророків про Сина Людського, і видадуть Його язичникам, і глузуватимуть з Нього, і скривдять Його, і обплюють Його. І будуть бити, і уб’ють Його; та на третій день воскресне. (Лк. 18: 31-33).                                                  В день П’ятидесятниці ап. Петр у першій проповіді говорив про пророцтва о Христі (Діян. 2, 22-36) і потім звернувшись до розпинателів, сказав: “Иисуса Назорея… вы взяли и, пригвоздив руками беззаконных, убили; но Бог воскресил Его, расторгнув узы смерти, потому что ей невозможно было удержать Его.”           Усі освячені Духом Святим апостоли, з великою радістю проповідували про Христовий добровільний “кенозис” (самоприниження), Його страждання і преславне воскресіння з мертвих. Багато язичників, деякі іудеї від апостольської проповіді умилялись серцем і долучались до Христової Церкви через віру, покаяння, хрещення, отримували душевний спокій, радісно  святкуючи  новозавітну Пасху – Воскресіння Христове.                   Святкування старозавітної Пасхи означало переведення Моісеєм ізраїльтян через Червоне море та позбавлення їх від тяжкої єгипетської роботи фараону. Святкування ж новозавітної Пасхи християнської означає позбавлення нас Спасителем нашим Господом Іісусом Христом від тяжкої роботи іншому фараону, тобто дияволу зі скорботними наслідками і переведення нас від смерті до життя та від землі до неба.                                              Через Пасху Христову ми отримуємо особливе откровення про задум Божий щодо людини, Воскресінням Христовим розкривається сенс будь-якого буття. Св. ап. Павло, який був узятий до третього неба (“у тілі – не знаю, поза тілом – не знаю, Бог знає”, – як він каже) (2Кор. 12:3) та пізнав особливе райське життя, звертаючись до філіпійців в душевному пориві каже: “Для Нього я від усього відмовився, і все вважаю за сор, щоб придба-ти Христа…, щоб пізнати Його і силу Воскресіння Його” (Флп. 3: 8,10).                     Через Воскресіння Христове, через Його Церкву, як особливу нетлінну скарбницю, в якій дається і священне Причастя – нова Пасха, людство лікує своєю вірою та покаянням будь-яку хворобу, будь-яку недосконалість. Воістину тут невичерпне джерело сил доброчинних, створюючих та спасаючих людину для вічного буття. Чудово про це пише св. Іоанн Кронштадтський: “Іісус Христос, Спаситель наш, Своєю смертю та Своїм Воскресінням поклав основу нашому воскресінню”.                                                         Ми та вселенське Православ’я з Патріархом Ієрусалимським Феофілом сумуємо і у ці пасхальні дні про перехід деяких українців через спокусу з певними приманками від “сильних світу цього” до ПЦУшного розколу, який підтримується нецерковними та невоцерковленими людьми. Мертвий незаконний “Томос” даний українцям має “силу” забороненого райського плоду, і хто приймає його відчують, безсумнівно, гіркоту Адамова вигнання з раю, який повірив з Євою зухвалому, заздрісному наклепнику..дияволу.               Помолимося і сьогодні про напоумлення тих, хто пішли з бенкету віри Христової, можливо, невідчувших благодатної сили і радості бути в Церкві смиренним слугою, пізнаючи Істину, не шукаючи при цьому нагород та першості (Мк. 10: 36-45).                                                                                        Знаходячись по милості Божій в Церкві Христовій, я і в цей час з радістю усіх вас дорогі отці, брати та сестри вітаю з Воскресінням Христовим – життєстверджуючою Пасхою Господньою. Воспіваючи Богові пісню нову із вдячністю постараємося і в ці дні знайти людей скорботних, знедолених, розділивши і з ними Пасхальну радість. Нехай ця радість усім нам допомагає і бути добрими миротворцями у цей непростий час. Нехай усі батьки принесуть радість своїм дітям і храмовою молитвою з ними, прославляючи Господа Іісуса Христа Спасителя нашого.

ВОІСТИНУ ВОСКРЕС ХРИСТОС!

+ВІССАРІОН,

МИТРОПОЛИТ ОВРУЦЬКИЙ І КОРОСТЕНСЬКИЙ

ПАСХА ХРИСТОВА                                                  м.Овруч 2019 р.

Козаки захищають канонічну УПЦ

ШАНОВНІ БРАТИ ТА СЕСТРИ!

Ми, православні козаки, хочемо сказати вам таку інформацію.

Деякі депутати з Порошенком, як ви знаєте, створили в Україні ПЦУ (незаконний “Томос” думали, що допоможе їм остатися у владі), яку не визнає Патріарх Ієрусалимський Феофіл і Світове Православ’я. Про це говорять наші архієреї, священики. До речі, навіть заборонений Денисенко Філарет зрозумів і не йде у цю нову релігійну структуру (ПЦУ), центр якої у турок (Стамбул).                                                                                                                                Деякі глави райадміністрацій, порушуючи церковні і конституційні закони учиняють злочини, можливо і несвідомо, під тиском губернатора. Вони організовують через наклепи на УПЦ захоплення храмів і сприяють направити розкольницьких “священиків”, дії яких (і всіх ПЦУшників) не мають благодатної сили.  Їх прибічники ставлять провокаційне запитання: “Ви за церкву російську (Путінівську) чи українську?” Відповідаємо: Церква наша в Україні не Путіна і не Порошенка, а ГОСПОДА ІІСУСА ХРИСТА, адміністративний центр якої у Києво-Печерській Лаврі (тут багато св. мощей) і яку в Україні очолює Блаженніший Митрополит Онуфрій. У цю Церкву ходили наші батьки, діди, прадіди. Вам говорять ще і таку неправду: Церква від Блаженнішого Онуфрія везе в Москву гроші для російського війська. Це брехня. А ось Порошенко в Росії має свій бізнес і платить там великі податки (про це говорять майже всі депутати ВР).                       Хто виступає проти нашої Церкви, той – ворог ГОСПОДА ІІСУСА ХРИСТА. Ще при пророцтві Давида Господь сказав: “Враги Его облеку студом (соромом)” (Пс. 131: 18). Це збувалося раніше, почало збуватися, і тепер. Якщо не покаємося, то може статися ще більша біда  – Мф. 24 гл.  Ми ж, православні, молитовно читаймо і 90-й псалом: “…Воззовет ко Мне, и услышу его: с ним есмь в скорби, изму его, и прославлю его, долготою дней исполню его, и явлю ему спасение Мое.”       (Пс. 90: 15-16).

Православні козаки: Литвинчук П.В.,

Карпенко Ф.С.

Степаненко І.К.

ЗУСТРІЧ З ОБСЄ

05 березня 2019 року у м.Коростень відбулась зустріч керуючого Овруцькою єпархією митрополита Віссаріона з представниками ОБСЄ, під час якої  розглядалися деякі питання сьогодення, у тому числі і втручання деяких глав райдержадміністрацій (є відеозапис) у церковне життя православних парафій з метою захоплення храмів для переведення їх у новостворену ПЦУ, яку не визнає Патріарх Ієрусалимський Феофіл і світове Православ’я. З метою рейдерського захоплення храмів ставилось прихожанам провокаційне питання: “Ви за церкву Путіна, чи українську?”. Направлялись наші місіонери, які говорили: “Наша Церква не є Путіна і не Порошенка, а ГОСПОДА ІІСУСА ХРИСТА, яку в Україні очолює Блаженніший Митрополит Онуфрій, і тільки в цій Святій Церкві, по милості Божій, подається зцілююча спасаюча нас благодать Божа…

Прес-служба  Овруцької єпархії.

ИНТЕРВЬЮ

Интервью с митрополитом Овручским и Коростенским Виссарионом

В детстве мне говорили некоторые учителя и военком: «Вы верующие церковные люди работаете на запад, Америку», сейчас на нас говорят другую ложь: «Вы работаете на Кремль…»

Скажите немного о себе, как Вы пришли к вере в Бога, когда стали молиться?

Я родился в простой, крестьянской семье. Родители мои, Александр и Ольга, сельские труженики, отец защищал отечество в Великой Отечественной войне, имеет награды, одна из которых «орден красной звезды». Все мы (4-ро сыновей) естественно были приучены к разной сельской работе. Сколько себя помню, с детства я верил в Бога, чувствовал Его присутствие, по-детски молился. Приятно было слушать от мамы разные библейские истории, поучения, жития святых. Помню, как дедушка Максим (Васянович) в воскресные, праздничные дни любил уединяться и читал Библию. Лет в 13 я трепетно держал и читал принесенное мамой из церкви, на малое время, иллюстрированное маленькое для детей Евангелие. Я задавал вопрос: почему этой Книги нет в каждой семье? Иногда, когда я приходил домой еле живой от волейбольной игры и сразу засыпал, мать умудрялась через некоторое время меня разбудить для чтения хоть нескольких вечерних молитв; если я не вставал, она читала молитвы вслух.

Особое чувство испытывал при посещении Храма, детское сознание мне говорило: священника Бог посылает для служения с Неба. Ревностное служение, во времена гонений на Церковь, священников братьев Иоанна и Владимира (Маркевич) подвигли меня по их и моей матери зову избрать священническое служение.

С детства я решил не быть членом безбожных ленинских организаций (в этом заслуга моей матери). В первый день вручения октябреновский значок был предан мной земле. Это место помню и ныне. Я не осуждаю тех, кто в то время не устоял и по какой-то причине стал членом безбожной организации (многие я знаю уже в этом покаялись). Это было время тотального давления на человеческое сознание, как и ныне стараются обманом вовлечь наших людей в новую (проголосованную некоторыми депутатами ВР) «церковь» (ПЦУ).

В те времена на меня некоторые учителя, военком говорили: «Вы верующие церковные люди работаете на запад, Америку, ЦРУ». Сейчас на меня и мою команду другую ложь говорят: «Вы работаете на Москву, Кремль». Приходится и ныне читать особые молитвы и богословски защищать паству. Мы говорим: Церковь наша в Украине – не Путина, не Порошенко, а Господа нашего Иисуса Христа; административный центр Ее в Киево-Печерской Лавре, которую возглавляет Блаженнейший Митрополит Онуфрий. И эту Церковь признает Патриарх Иерусалимский Феофил и все Поместные Церкви. Миссия Святой Церкви Христовой – всех людей наставить Божиим учением, очистить через покаяние, даровать спасительную благодать для духовного роста через смирение, жертвенную любовь ко всем людям. Через нашу Церковь есть возможность, по милости Божией, облечься во Христа и с такой радостью уйти в вечность.

Что самое главное в священническом, епископском служении? Какие проблемы возникали у вас после принятия сана, что удалось сделать?

Прежде всего: а) молитвенное, со страхом Божиим совершение богослужений; б) проповедь, миссионерство, охранение паствы от ересей и расколов. Если при советской власти я пытался размножать и раздавать утренние и вечерние молитвы (люди и в этом нуждались) – КГБ меня поймало и деликатно намекнуло: посадим. При президентах Л.Кучме, В.Ющенко, В.Януковиче я, можно сказать, насытился издательской деятельностью, распространив православные поучения (газеты, брошюры, листовки) по приходах епархии. Одна учительница мне написала: «Я благодарна Вам за «Православные поучения». Эта книга теперь для меня одинокой стала настольной, мне стыдно, что я всю жизнь прожила и в храм не ходила. Вышлите мне, пожалуйста, таких две книги для моих двоих дочерей».

Также в Овручской епархии по милости Божией было построено около 200 храмов + два больших собора в г. Овруче и г. Коростене.

При нынешней власти начали у нас изымать некоторую литературу, в которой говорится о необходимости хранить себя в Христовой Церкви, нет регистрации для новых православных общин. Так как я со священниками и далее решили быть в канонической Церкви в Украине (УПЦ), в ход пустили против нас разные изощренные технологии (хитрости). Под моим именем создали на «Фейсбуке» страницу и там за моей подписью писать стали разный раскольнический материал. Таких писем было четыре + текст с моим фото на большом бигборде: я благословляю новую, некоторыми депутатами созданную «церковь».

Из 220 священников в т.з. церковь (ПЦУ) перешли четыре наших священника. За нарушение ими присяги они были мной, на основании канонического права, запрещены в служении. Грянула новая клевета: мол я им угрожаю; беру деньги за рукоположения в сан, награды, кого-то люблю, средства у о. Евстратия идут не по назначению. На монастырь сыпнули вульгарщину. Решили еще и так досадить архиерею, а также стойкому, не поддающемуся на провокации наместнику Св.-Казанского Чоповичского монастыря, натерпевшегося с детства всяких утеснений, насмешек от КГБ, безбожных комсомольских организаций. Кто-то прячет свое лицо за иноком Авраамом, который на мой вызов на беседу не идет. Как видим, для их запланированных рейдерских походов все средства хороши.

Получив около десяти (номер скрыт) смс-сообщений сквернословного характера, в конце кто-то написал еще и это: «666 скоро придет…».

Напомним и мы из Евангелия: будет Второе славное пришествие Господа Иисуса Христа. И страшный суд для живых и умерших.

Пресс-служба Овручской епархии