ЗУСТРІЧ ІКОНИ

Зустріч в м.Овручі святої ікони святителя Луки архієпископа Кримського з часткою його мощей.

ОГОЛОШЕННЯ

ШАНОВНІ   БРАТИ   ТА  СЕСТРИ !

З  БЛАГОСЛОВЕННЯ МИТРОПОЛИТА   ОВРУЦЬКОГО  ВІССАРІОНА          23 СІЧНЯ  (ЧЕТВЕР) О 16-00 ГОДИНІ БІЛЯ СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКОГО СОБОРУ М,ОВРУЧА. ЗУСТРІЧАЄМО СВЯТУ ІКОНУ   СВЯТИТЕЛЯ ЛУКИ КРИМСЬКОГО   (ВОЙНО-ЯСЕНЕЦЬКОГО)    З  ЧАСТКОЮ ЙОГО  СВЯТИХ  МОЩЕЙ. СВЯТИТЕЛЬ ЛУКА – ЗАХИСНИК КАНОНІЧНОЇ ЦЕРКВИ ХРИСТОВОЇ, ЛІКАР ДУШ І ТІЛ ЛЮДСЬКИХ.         ПІСЛЯ  ЗУСТРІЧІ  В  СОБОРІ  МОЛЕБІНЬ.

 СВЯТИТЕЛЮ ОТЧЕ ЛУКО МОЛИ БОГА О НАС!

В м.Коростені цю святу Ікону православні будуть зустрічати біля центрального Собору 25 січня о 16 годині;

смт.Лугини – 28 січня біля свято – Р.Богородичного храму о 16 годині;

м.Олевськ – 30 січня біля свято – Миколаївського храму о 16 годині;

смт.Іршанськ – 1 лютого біля свято – Покровського храму о 16 годині;

смт.Хорошів – 4 лютого біля свято – Михайлівського храму о 16 годині;

с.Рижани –  6 лютого біля свято – Р.Богородичного храму о 16 годині;

м.Радомишль – 7 лютого біля свято -Миколаївського храму о 16 годині;

смт.Брусилів – 9 лютого біля свято – І.Богословського храму о 16 годині;

м.Малин – 11 лютого біля свято -Покровського храму о 16 годині;

смт.Народичі – 14 лютого біля свято -Миколаївського храму о 16 годині.

Житіє святителя Луки Кримського з частиною його проповідей можна придбати в Овруцькій єпархіїї або в храмах.

ВІДІЙШОВ У ВІЧНІСТЬ КЛІРИК ЄПАРХІЇ

7 січня 2020 року на 64 році життя помер,відійшов у вічність,після тривалої хвороби, заштатний клірик Овруцької єпархії   ігумен Роман (Скакун).               В 1985 р. закінчив МДА. З 1986р.по 1993р. насельник Почаївської лаври.  Останнім часом, 18 років, о.Роман служив в свято-Р.Богородичному храмі смт.Ємільчине. Прихожанам запамятався як проповідник, місіонер, регент,захисник канонічної Христової Церкви.

Молимся, віримо,  що Господь душу спочилого прийме в Царство Небесне.

 

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ

МИТРОПОЛИТА ОВРУЦЬКОГО І КОРОСТЕНСЬКОГО ВІССАРІОНА    БОГОЛЮБИВИМ ПАСТИРЯМ, ЧЕСНОМУ ІНОЧЕСТВУ                                       І ВСІМ ВІРНИМ ЧАДАМ ОВРУЦЬКОЇ ЄПАРХІЇ УПЦ                                                                                                  Дева днесь Пресущественнаго раждает,                                                        и земля вертеп неприступному приносит,                                                              ангели с пастырьми славословят,…нас бо                                                                ради родися Отроча младо, превечный Бог.(Кондак)

    Впродовж багатьох сторіч Бог готував рід людський до появи на світ Тієї обраної, котра зможе стати Сосудом вмістившим Невмістимого Бога, Владику Неба і землі.

Пресвята Діва Марія, в смиренному служінні Богу, з 3-х літнього входження Її в Храм, сходить на неосяжну висоту чистоти і святості,    стаючи спроможною вмістити Невмістимого, стати Матір’ю другої            Іпостасі Святої Трійці.

Кожного року Свята Церква з любов’ю і радістю нагадує всьому світу        про велике значення пришестя до грішного роду людського Бога Слова:        нас ради человек, и нашего ради спасения сшедшаго с небес         и воплотившагося от Духа Свята и Марии Девы и вочеловечшася.(Символ віри).

На основі пророчих текстів, новозавітного благовістя, благодатні               святі отці написали передсвяткові і святкові богослужбові тексти                     до Різдва Христового, в яких є такі слова: Пришел еси Христе, чтобы прежде падший обновити образ. Тільки втілений Бог         дарує людям це оновлення. Людство, що згрішило, своїми силами не змогло зцілитися   від “ракових” душевних хвороб, котрі смертельно вражали і тіло.

Христос взяв на Себе всі гріхи миру (Ин.1,29), в Своєму втіленні облікся в людське єство з всією його вразливістю, підвладністю стражданням і смерті, щоб зцілити його в Собі через Хрестний подвиг, смерть і Воскресіння. Про це говорив в давнину пророк Ісаія: Он взял на Себя наши немощи и понес наши болезни; а мы думали, что Он был поражен, наказуем и уничижен Богом (Ис.53,4).Св.апостол Іоанн Богослов, натхненний вченням і жертовним служінням Господа Іісуса Христа, виголошує:Ибо так возлюбил Бог мир, что отдал Сына Своего Единородного, дабы всякий верующий в Него, не погиб, но имел жизнь вечную (Ин.3,16).

Людина через віру і довіреність Христу, прийняттям Його вчення, завдяки і заснованої Ним Єдиної Церкви, після покаяння і хрещення  дійсно отримує зцілення, в душі той мир, який оспівували святі ангели    в ніч Різдва Христового (Лк.2,14). Для людей всіх національностей  Господь посилає цей скарб, а також вічне спасіння і тіла воскресіння. Христос зцілював в людях, по їх вірі, всяку хворобу, Він воскрешав мертвих; в третій день після Успіння Пресвятої Богородиці була Ним Вона воскрешена для життя вічного.

Тільки супротивники Христа і Його канонічної Церкви позбавляються цього блага. Такі люди пожинатимуть всяку біду: Горе вам, – говорить Христос, – … как убежите вы от осуждения в геенну?  (Мф.23,13-33),  за и избрание своим отцом диавола, отца лжи  (Ин.8,44).

Вдосконалюючись з Божою допомогою на тернистому шляху, збагачуючись Христовою любов’ю, людина на власному досвіді  пізнає радість життя з Богом. Така любов надихає добро творити,  людей примиряти, об’єднувати довкола Христової Істини і приносити   велике благо Вітчизні, подібно тому, як ворожість заснована на неправді  і лукавстві здатна тільки руйнувати, сіяти серед людей хаос. Про це свідчать історичні факти, досвід духовного життя.

Творячи беззаконня і не каючись, людина легко може відійти від святої Церкви Христової і організувати, по своїй гордині, дещо своє: атеїстичну організацію, язичницьке, шаманське вірування, якусь квазірелігію з розкольницькою, єритичною отрутою. Ось чому Христос застерігає нас: Берегитесь лжепророков, которые приходят к вам в овечьей одежде, а внутри суть волки хищные“. Таких лжепророків з їх послідовниками  ми  не допускаємо, на підставі канонічного права, до святого Причастя. Суворо за цим слідкують                і в Єрусалимській Церкві, по благословінню патріарха Феофіла,                          в зв’язку з появою  ПЦУшної організації.

Будемо зміцнювати себе молитвою, вірою Христовою, розсудливістю, знаючи і те, що є у світі і такі сили, котрі не хочуть прийняти вчення Господа Іісуса Христа і повірити в Нього як Мессію. Про це Він говорив Своїм недругам: Я пришел во имя Отца Моего, и не принимаете Меня; а если иной (мається на увазі антихрист) придет во имя свое, его примете (Ин.5,43). Прийняття такого “мессії” на землі призведе до тотального контролю, чипізації, страшних наслідків для його послідовників. (МФ.24;Апокаліпсис,13).

Сердечно вітаю вас дорогі отці, браття і сестри з миростверджуючим великим Святом – Різдвом Христовим і Новим роком благості Божої! Прагнемо і нині, в святій Церкві прославити з ангелами Господа Бога, Його спасительне для нас Втілення, принесемо Йому своє покаяння, віру, життя по Його заповідям і зрадіє, по милості Божій, серце наше. З цією радістю будемо виховувати, на основі святого Євангелія, наших дітей, молодь, привносити мир Христовий ближнім і дальнім. І тоді Бог миру буде завжди з нами і нашим народом.

ХРИСТОС  НАРОДИВСЯ!  ПРОСЛАВЛЯЙМО ЙОГО!

+ВІССАРІОН,

МИТРОПОЛИТ  ОВРУЦЬКИЙ  І  КОРОСТЕНСЬКИЙ

Р.Х. 2020р.                                                                   м. Овруч

БЛАГОДІЙНА АКЦІЯ

До дня памяті святителя Миколая, святителя Спиридона Трим. в Овруцькій єпархії пройшла акція ”Милосердя”. Голова відділу соціал. служіння архім. Гавриїл (Станькевич)  при свято – Миколаївському храмі м.Коростень організував милосердну акцію з духовним концертом для дітей сиріт, одиноких людей похілого віку. Роздано – 1000 подарунків.                            Така акція була проведена Овруцьким жіночим монастирем,                  свято-Миколаївським  храмом міста Радомишль та іншими приходами.

Пресс-служба Овруцької єпархії.

Богослужіння у церкві с.Нова Борова

26 листопада у свято-Пантелеймонівському храмі с.Нова Борова відбулося богослужіння за участю священників Хорошівського благочиння, прихожан цього храму.

Митрополит Віссаріон, після проповіді, подякував всіх за спільну молитву на славу Божу, а також активний захист святого храму від ПЦУшних нападників, які можливо ще не усвідомлюють про те, що через цю антиканонічну структуру мало по малу Україну планують окатоличити.   

Пресс-служба Овруцької єпархії.

ІНТЕРВ’Ю

                ДУХОВНИЙ  СТРИЖЕНЬ  СУСПІЛЬСТВА

       Політичні, економічні, соціальні проблеми тією чи іншою мірою переживають різні країни і народи. Та одна спільна – криза моралі стала планетарною. Про її причини і наслідки кореспондент газети «Житомирщини» веде мову з керуючим Овруцько-Коростенської єпархії Української Православної Церкви митрополитом Віссаріоном.

– Ваше Високопреосвященство, звідки проростає коріння аморальності суспільства?

– Кожна людина має совість, яка є віддзеркаленням Божих заповідей, Божого закону в душі кожного з нас. Той, хто живе не по совісті й чинить аморальні вчинки, він відступається від Бога, собі шкодить та оточуючим. Ще в ті далекі часи Господь через Мойсея дарував свої 10 заповідей, щоб нагадувати нам правила, виконуючи які, кожен буде Людиною з великої букви, щасливою на землі. Невиконання Божих заповідей кожною людиною зокрема приводить до аморальності суспільства в цілому, яке від цього хаосу задихається.

– І тому перша заповідь говорить про любов до Бога. Що це є в звичайному, буденному, житті?

– Це усвідомлення людиною того, що вона є творінням Божим. Господь великою милістю дарував нам життя і, природньо, ми повинні віддавати Йому шану. Сонце світить, дощ іде, ми живемо – це великий дар. Як дитина любить батьків, так і до Бога ставитися належить із упованням, любов’ю. Як сказано: «Всім серцем, душею твоєю, всім розумом твоїм…». Причому любити не лише на словах. Христос говорить: «Якщо любіте Мене, дотримуйтеся заповідей моїх…». Виконуючи їх, людина удосконалюється й  трішки уподібнюється Богові.

– З огляду на те, що в останні десятиріччя будуються церкви, за них сперечаються,прихожан у храмах значно побільшало, чи свідчить це про посилення любові до Бога, звернення до християнських істин? Чому суспільство стає жорсткішим і жорстокішим, втрачається колишня доброта людська?

– Яка любов до Бога, коли екс-президент П.Порошенко створив ПЦУ, з центром у турків,а далі із залученням адмінресурсу  захоплювалися за винагороду наші храми щоб мати майданчик  для голосування?! Якщо люди виконуватимуть обрядову сторону вірування без внутрішнього, то вони уподібнюватимуться фарисеям, проти яких виступав сам Христос. Коли «крутий»  приходить до церкви, ставить  багато свічок, а своїх найманих працівників обводить навколо пальця, або коли храмам допомогають під чергові вибори, і потім розповідають про це, – то не є проявом істинної віри. Там переслідується якась особиста вигода, можливо і бажання похвали від людей. « Бог гордим противиться, смиренним – дає благодать»-говорить ап.Яків( Як.4:6;). Маємо надію, завтра людина зрозуміє і покається у марнославстві (тщеславії) і добре діло залишиться чистим. Навіть святі оплакували свої «добрі діла», якщо помічали  в собі «скользящие  тщеславные  мысли».Зробив щось добре, скажи: « зробив те, що повинен був зробити»(за Євангелієм).

Добре, коли і будують, і допомагають храмам, – я таких людей знаю – бізнесменів, доброчинців, які роблять це від душі, за покликом серця, не афішуючи, інколи навіть просили не називати їхнього імені. І Бог бачачи це нагородить їх своєю щедрістю (Мф.6: 3–4). А що до колишньої доброти в людях, то вона втрачається від  беззаконня, яке породжує потім жорстокість і всяке лихо.

– А що ви скажете про цілі іконостаси у кабінетах посадовців?

– Щодо ікон у кабінетах чиновників, службовців, то тут буває по-різному. Справді, з поваги до службовця і вдячності йому священики можуть подарувати ікону. Зазначимо, ікони  благодатно  діють на людину – і на самого господаря кабінету, й на того, хто до нього приходить .

Біда в тім, що інколи присутністю ікон у кабінеті чиновник прагне показати свій духовний статус, а яким він є у справах, у стосунках із людьми? Чи не є ставлення до них таким, що суперечить законам Божим? Є і такі, котрі милосердствують – дощ рясно поливає після молебну  фермерські поля. Гордим ділкам з метою напоумлення з Неба буває посилається і якась біда. Буває Бог випробовує і праведників. Згадаймо багатостраждального біблійного Іова.

– Питання й у тім, чи виконує чиновник свій обов’язок як освічена, інтелігентна, духовно багата людина?

– От у цьому є ще одна важлива проблема. Посадовець знає багато наук: і фізику, й математику, й астрономію, й кібернетику, знається в Інтернеті. І це добре. Але якщо людина аморальна, то від такої вченості для суспільства буде велика проблема. І Церква про це говорить, і найкращі уми б’ють на сполох. Нерідко ж грамотний, «просунутий» аморальний тип через соціальні мережі створює спільноти, втягує молодь у секти (які агітують не йти служити  в українське військо), у всілякі небезпечні групи, як той же «Синій кит», і отруює дитячу свідомість, підштовхує молодь до злочинів, самогубства.

– Так, далеко не дурні в технічному розумінні люди, чинять справжній моральний розбій у соцмережах. Але хіба лише вони?

– Звичайно, ні. Молодь, у якої немає моральної основи, християнської закваски, оточена зусібіч спокусами. Згідно із дослідженнями соціологів, 58% молоді прагне копіювати поведінку телегероїв, 37,3% – готові наслідувати їх, аж до вчинення протиправних дій. Кіно, телебачення, деякі газети наповнені жорстокістю, агресією, аморальністю, героями в них стають образи, дуже далекі від християнського ідеалу. Говорять, що зараз є  аморальні «мудреці», які легко відкривають чужі автівки…

– І саме вони стають кумирами молоді. А сказано ж у другій заповіді: не роби собі кумира… Чому в українському суспільстві, якщо не кумирами, то прикладом до наслідування дуже часто стають антиподи високих моральних християнських цінностей?

– І знову це є проблемою виховання. Якщо в сім’ї із самого малку не формувати в дитині моральні принципи, якщо не продовжувати це виховання в школі, то молода парость не стане справжньою Людиною. На жаль, деякі вчителі, громадські діячі в угоду Європі пропагують  одностатеві шлюби. Цьому беззаконню минула влада дозволила пройтись по Києву. Через свою духовну слабкість людина схильна до різного негативу, і якщо вона не боротиметься з ним тут, не  каятиметься, – буде страждати душевно і тілесно і не потрапить до Царства Небесного.

– Ви кажете, що первинним є сімейне виховання. Проте бідою сучасного суспільства, в тому числі й українського, є те, що руйнується інститут сім’ї. Шлюби в переважній більшості – цивільні, сім’ї – неповні, дожилися до необхідності приймати спеціальний жорсткий закон, щоб примусово стягувати аліменти на дітей. Як такі сім’ї можуть впливати на виховання високоморальних дітей?

– Це справді так. Згідно із дослідженням Всеукраїнського фонду «Сім’я», лише 10% подружніх пар в Україні вважають себе щасливими. Всі інші – живуть «просто так». Діти виростають у нещасливих сім’ях, потім самі створюють такі ж. Бо за зразок бачать і беруть не взаємну батьківську любов, не їхню турботу один про одного, тепло, радість і ласку в родині, а вульгарні й аморальні стосунки кіношних героїв і артистично-богемної еліти.

Жаль таких дітей. Вони не бачать прикладів благородного ставлення в сім’ї. Якщо батьки самі показують зразки аморальності, – це великий злочин по відношенню до дітей, бо діти духовно вбиваються. А потім батьки плачуть. До мене приходять, до священиків, жаліються, мовляв, не слухаються діти, управи на них немає. Але самі ж не дали духовного стрижня своїм нащадкам. Разом дома з дітьми не молилися, да і по заповіді , в храм не йшли на молитву.  У цьому винні і ми, священики, маловато мисіонерствуємо.

– А який вплив можуть мати священнослужителі в цій ситуації, вірніше – які форми впливу?

– Участь у шкільному вихованні. У деяких школах на наше прохання вчителі розповідають про правила християнської моралі, інколи священикам дозволяють спілкування з школярами. Свого часу говорив екс-президент Леонід Кучма: навіщо забороняти навчання основ християнської моралі? Це ж приносить лише користь. Ще зовсім недавно колишній міністр освіти і науки Лілія Гриневич зауважила, що громади, батьки мають право проголосувати й дійти згоди, чи вивчати їхнім дітям основи християнської моралі. Не треба дозволу ні губернатора, ні освітянського чиновника. А ми, священики, щиро допоможемо у вихованні дітей і молоді, у тому числі й у недільних школах. Це не нав’язування якихось догм, а плекання в дитячих душах добра і любові до Бога, до батька-матері, до Батьківщини.

– Доводилося чути твердження й переконання, що християнська наука і Божі заповіді – то суцільні заборони, які позбавляють людину радості в житті. У цьому є якась доля правди?

– Господь дарував нам віру, –   релігію радості, але не надмірностей: пийте, але не упивайтесь, їжте, але не об’їдайтесь, – кожен лікар підтвердить користь цих правил для організму людини; одружуйтесь і народжуйте дітей, не займайтесь чарівництвом, не творіть собі кумирів; і в думках не робіть зла ближньому… «Як хочете – говорить Христос – щоб з вами поступали люди, так поступайте і ви з ними». Щось не так-до сповіді.

– Це ж стосується і неприпустимості «молитися чужим богам»?

– Наша свідомість підказує, що може бути одна віра, одне вчення Божественне. Святі апостоли отримали за благословенням Бога-Христа силу з Неба,пізнали Істину, вони були навчені віри. Саме ця подія ознаменувала народження Церкви. Христос не доручив проповідувати імператорам, екстрасенсам, чарівникам. Він це доручив апостолам, сказавши: «Йдіть по всьому світу і проповідуйте Євангеліє всім людям… . ».

– Тобто, втручання світської влади в життя і діяльність церкви неприпустиме?

– Так, і за Божими законами, і, як для нашої держави, – й за Конституцією України. Роль колишнього президента у створенні ПЦУ, яку в народі дехто називає «Порошенківською Церквою України», викликає великий сумнів. Так само, як і тиск на священиків і мирян із боку чиновників, з намаганням схилити їх до нової церковної організації, що дуже негативно вплинуло на моральний стан суспільства.

Іісус Христос своїм учням сказав : «…хто слухає вас Мене слухає».Якщо ж хтось самочинно створює якісь «братства» на зразок сумнозвісного «Білого братства», церкви та інші псевдорелігійні організації без благословення церковних ієрархів, – це є великий гріх; там немає спасаючої благодаті Божої. Недавнє, майже одноосібне визнання Єпіфанія Константинопольським Варфоломієм не є показником правдивості в останній інстанції. Апостольські, правила Вселенських соборів такого права йому не дають. Православний символ віри: Вірую во Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву. До речі, Константинополь 27 років називав філаретівську «церкву» розкольницькою. Які сили втрутилися? Що сталося? В багатьох є і така думка: Варфоломій «богословські» здружився з папою Римським.  Недаремно ж ієрархи  14 помісних церков не визнали ПЦУ. Нам треба берегти себе у святій вірі, яку нам князь Володимир приніс. Погляньте скільки святих мощей у Києво-Печерській Лаврі, прославлених Богом!

– Але ж, як у випадку із ПЦУ, все пояснюється турботою про державу, патріотичними почуттями…

– Важко назвати патріотизмом, турботою про державу, духовністю й моральністю вчинки чиновника, коли він в один день грубо втручається в церковне життя, а наступного – його ловлять «на гарячому» за корупційні діяння. Зараз нову хвилю «патріотизму» планують українцям піднести: а) православних через ПЦУ втягнути в уніатство(раніше козаки проти цього боролися, згадаймо Т.Шевченка); б)дозволити продаж землі, через що, ймовірно, Україна втратить і повністю свою незалежність.

– А що таке патріотизм із точки зору християнської моралі?

– Слово «патріотизм» пішло від латинського «pater» – батько. Це благородна, щира любов до батька й матері, батьків – до дітей, мир і злагода між сусідами, між односельцями. Любов і повага до співвітчизників незалежно від їхньої посади, майнового стану, національності, бо хіба не про це сказано у Христовій притчі про доброго самарянина, який проявив милосердя й доброту до скривдженого іудея? Патріотизм повинен проявлятися в молитві, в думках і реальних справах: захищай своїх рідних, близьких, тих, хто потребує добродіяння, захищай Батьківщину від ворога, від усілякої єресі і лиха. І це зроблене добро тебе духовно збагатить, принесе радість. Ось такі люди – віруючі не на словах, а по суті, є великими, справжніми патріотами.

Високопосадовець, який живе за християнськими заповідями, використає свої знання і можливості на благо людей, а в бездуховного в голові буде одна лише «прихватизація». Патріотизмом там і не пахне, хай би скільки не кричали про свою любов до Батьківщини. Іісус недаремно сказав: «По ділах їхніх пізнаєте їх»…

Бесіду вела

Іраїда ГОЛОВАНОВА.

ОСВЯЧЕННЯ МІСЦЯ ПІД ХРАМ

17 жовтня  2019 року православні християни с.Калинівка, Олевського району, більше п’яти років моляться в невеличкому приміщенні. Тепер всі забажали разом збудувати, так як і в сусідніх селах, новий Храм на честь Пресвятої Богородиці ( Її Різдва) і бути і надалі в канонічній святій Церкві  ( УПЦ), центр якої  в Києво – Печерський Лаврі, яку очолює Онуфрій Блаженніший Митрополит Київський і всієї України. Місце під  будівництво Храму було освячено керуючим Овруцькою єпархією митрополитом Віссаріоном.                                                                                                       Із жителів села ніхто не забажав йти в організовану екс-президентом П.Порошенко “церкву”, при сприянні А.Юраша (директор Департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури України), яка і Патріархом Ієрусалимським Феофілом зі своїм Єпископським            Синодом не визнається.                                                                                                              Легені отруюються токсичним газом, а Душа – безблагодатною ПЦУшною “церквою”, з адміністративним центром у турок ( Стамбул),    яку, не секрет, планують окатоличити. Радісно, що і у цьому регіоні                є багато козаків, які допомагають священникам захищати                                    святу православну віру.

Пресс-служба Овруцької єпархії.

ЮВІЛЕЙ ХРАМУ

24 вересня 2019 року в свято-Миколаївському храмі с.Листвин Овруцького р-ну керуючий єпархією митрополит Віссаріон очолив богослужіння  з нагоди 150-річчя відкриття та освячення цього Храму.  Була піднесена подячна молитва до Господа Бога, а також молитва за мир в Україні. Архієреєм була проголошена проповідь на тему:                                    “Христос Спаситель – Глава Церкви” . Владика всіх привітав з ювілеєм , призвав берегти цю  святиню, збудовану благочестивими попередниками,та завжди у неділю і свята з дітьми приходити в  Храм на святу молитву.                                                                                                                            Храм захищався листвинчанами від уніатської експансії, також мудро збережений при атеїстичному терорі від знищення: храм заповнили зерном, використали його як зерносховище. У 1941 році храм був вікритий для богослужіння.                                                                                                                      Священник  Николай  Каверин (настоятель цього храму) з деякими прихожанами   отримали  благословенні архієрейські грамоти.                      Дітям були роздані дитячі ілюстровані молитвословчики.                                На честь ювілею діти виступили з повчальним концертом.

Пресс-служба Овруцької єпархії.

ОСВЯЧЕННЯ ХРАМУ

29 серпня 2019 року митрополит Овруцький і Коростенський Віссаріон звершив освячення новозбудованого храму на честь Успіння Божої Матері в селі Майдан Олевського району  Овруцької єпархії.                                                      Після Божественної літургії, подячної молитви владика сказав слово, подякував всіх за добру справу по будівництву нової церкви, та привітав з цією історичною подією. Настоятель цього храму священник Андрій Степушенко був нагороджений  священницькою нагородою, шестеро прихожан отримали благословенні архієрейські грамоти. Дітям були роздані молитвословчики, а дорослі отримали брошури ” Основи православної віри”. Храм прикрасив село та приніс радість всім присутнім.

                                       

Прес-служба Овруцької єпархії.