Різдвяне послання

Р І З Д В Я Н Е   П О С Л А Н Н Я

МИТРОПОЛИТА ОВРУЦЬКОГО І КОРОСТЕНСЬКОГО ВІССАРІОНА

БОГОЛЮБИВИМ ПАСТИРЯМ, ЧЕСНОМУ ІНОЧЕСТВУ

І ВСІМ ВІРНИМ ЧАДАМ ОВРУЦЬКОЇ ЄПАРХІЇ УПЦ

«…Христос раждается прежде падший воскресити образ ».

(Тропар передсвята Різдву)

Як безмісячна пітьма створює дискомфорт нічним мандрівникам, так і багато древніх людей, котрі обожнювали бездушні предмети, явища природи, занурювалися в морок невідання. Навіть релігії так званих культурних народів більш пізнього часу – греків і римлян – до часу Різдва Христового прийшли в такий занепад, що самі жреці сміялися над своїми віруваннями. І богообраний ізраїльський народ часто до крайнощів був нетвердим у своїй вірі, ухиляючись і на шлях ідолопоклонства через спокуси від сусідніх народів. Тільки меншість цього народу зберігала істинну віру в очікуванні, за біблійними пророцтвами, обітованого Спасителя Іісуса Христа.

І ось, насправді, в благословенний день у цій пагубній пітьмі засяяло Божественне світло в печері на околиці міста Вифлеєма. Темний вертеп став небом, бо в ньому засяяло світло Божества; ясла для корму худоби вмістили невмістимого всього всесвіту Бога; престол херувимський, на якому возсідає Бог, замінений Пречистою Дівою, на грудях Котрої возлежить, нині незбагненно для нас, Втілений Предвічний Христос Бог.       Сповіщено цю священну подію не царям і вельможам, не мудрецям і філософам, гордим у своїй земній славі, а простим, слухняним, добрим пастухам явились ангели з неба і сповістили  дивним співом про те, що возсіяло Сонце Правди, народився в печері Христос Бог, Світло вищого розуму.

Східним волхвам-мудрецям сповістив Бог через чудесно явлену зірку про Різдво в Вифлеємі Богочоловіка, який прийняв Плоть людську від Пресвятої і Пречистої  Діви Марії, тому що їх серця і розум часто були звернені до світла небесного і вони щиро шукали Істину. А тому вони з великою шаною поклонились Рожденному Сину Людському, другій Іпостасі Святої Трійці, Сину Божому, принісши Йому в дар золото – як Царю, ладан – як істинному Первосвященнику і смирну – як Тому, Хто добровільно прийняв смерть на Хресті за людство.

Через послух Богу Отцю Богочоловік Іісус Христос здійснив те, що повинні були зробити перші люди в раю. Він зцілив, обновив людське єство, звільнив від гріха та його наслідків і дав можливість кожному віруючому в Нього через Його Єдину Святу Церкву спастись, звільнитись через покаяння від злих пристрастей в собі, стати на шлях досконалості, котра убачається  передусім у смиренні, жертовному служінні ближнім, а не в гордовитому сатанинському звеличуванні над іншими.

Христос народився в печері…, щоб і нас навчити смиренню (Мф.11,29; Флп.2,6-10), шани один до одного, перемагаючи при цьому в собі всяке зло: заздрість, гордість, лукавство…, від котрих неминуче бувають і особисті біди, і сімейні, і громадські, і планетарні, свідками чого  ми зараз стаємо.

Христос на землі не шукав слави і шани, а був і є завжди Цілителем душ людських і Просвітителем кожного з нас. Він скорився, прийняв плоть людську не заради того, щоб бути всесвітнім царем і повелителем, а служить Сам, як Раб, умиваючи навіть ноги апостолам.        Іісус Христос посланий нам як люблячий Лікар і Спаситель. Він назначає нам те, що ми заслуговуємо, і покладає на нас ті хрести, котрі є спасительними для нас при смиренному і вдячному їх несінні.

За смертний гріх боговідступництва Христос передбачив руйнування Ієрусалимського храму і цього міста (Лк.21,5-24). В 70 році н.е. збулося в точності це пророцтво: “дни отмщения” (Лк.21,22) від римського війська. Коли десь з’являлися морові виразки, повені, землетруси…, то багато людей говорило: ми нагрішили – потрібно каятись. А якщо не буде покаяння і виправлення, то люди можуть легко обрати якусь єресь, квазірелігію і відійти від законної Христової Церкви, піддавшись омані від лжемесій (Лк.21,8), занурюючись від цього в морок невідання, душевного хаосу. Вони будуть продовжувати різну аморальність, від якої послідує “на земле уныние народов и недоумение; и море возшумит и возмутится. Люди будут издыхать от страха и ожидания бедствий, грядущих на вселенную; ибо силы небесные поколеблются. И тогда – говорит Христос – увидят Сына Человеческого, грядущего на облаке с силою и славою великою. Когда же начнет это сбываться, тогда восклонитесь и поднимете головы ваши, потому что приближается избавление ваше” (Лк.25-28).

Сердечно вітаю Вас, дорогі отці, брати і сестри з Різдвом Христовим і Новим роком благості Божої! Минулий рік для нас був роком вірусного випробування, котрий багатьох, Промислом Божим, спонукав укріплятися через покаяння в спасительній вірі, жертовній любові до ближніх, більшому усвідомленню скороплинності земного життя і необхідністю збагачувати себе, без марнославства, добрими справами для вічності, котрі мужньо звершувалися і звершуються медперсоналом та іншими людьми, службами.

Подумки перенесемося з благоговінням у вертеп Вифлеємський і принесемо в дарунок Йому, Спасителю нашому, всю силу віри в Нього, всю красу любові до Нього, покаяння в гріхах і беззаконнях наших, бо найкраща жертва Йому – за словами пророка Давида – дух сокрушенний, серце сокрушенне і смиренне (Пс.50,19).

Христос народився! Прославляймо Його!

+Віссаріон,

Митрополит  Овруцький і Коростенський

Р.Х. 2021 р.                                                             м. Овруч

Прес-служба Овруцької єпархії

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *