СПАСЕНИЕ ОТ ЯСТРЕБА В ЕДИНСТВЕ

Захопливе видовище, як шпаки згуртовуються, щоб не стати здобиччю яструба.

В полете множество птиц (высший пилотаж),  среди  которых нет столкновений и падений. Яко возвеличишася дела Твоя, Господи, вся премудростию сотворил еси!(Пс.103,24).

А если часть людей прикрепит к своим рукам крылья, пропорциональны телу, и после тренировок взлетит на высоту птичьего полета, будет ли  среди них некий пилотаж без  столкновений и падений? Пока таковых,  к сожалению, у людей очень много на земле, не познавших  Истину (Ин.8,32).

Христос Спаситель сказал: “Научитесь от Меня, ибо Я кроток и смирен сердцем, и найдете покой душам вашим “(Мф.11,29). Апостол Павел призывает умертвить всякую страсть , злую похоть и любостяжание, которое есть идолослужение, за которые гнев Божий грядет на сынов противления…         “Итак-продолжает апостол- облекитесь…в милосердие, благость, смиренномудрие, кротость, долготерпение, снисходя друг другу и прощая взаимно, если кто на кого имеет жалобу: как Христос простил вас, так и вы. Более же всего облекитесь в любовь, которая есть совокупность совершенства. И да владычествует в сердцах ваших мир Божий, к которому вы и призваны в одном теле, и будьте дружелюбны. Слово Христово да вселяется в вас обильно, со всякою премудростью“( Кол. 3, 5, 12, –16).   Вот где путь к истинному счастью  и избежанию столкновений и падений как на земле так и в воздухе… Как видим, чтобы стать нам на  этот путь нужно покаяние.

 

Постанова Собору єпископів У П Ц

        Собор єпископів Української Православної Церкви, який зібрався у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі 13 листопада 2018 року, заслухавши Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія про виклики, що постали протягом останнього часу перед Українською Православною Церквою, ухвалив таке:

  1. Українська Православна Церква, яка є канонічною та визнаною Помісними Православними Церквами, звершуючи своє служіння Богу і народу України, принципово підтримує незалежність та територіальну цілісність України. Українська Православна Церква присутня в усіх регіонах України та об’єднує як підконтрольні, так і непідконтрольні українській владі території, переживаючи разом зі своїм народом усі радощі й страждання.
  2. Українська Православна Церква є самокерованою, наділеною всіма правами незалежності та самостійності, які на сьогодні потрібні для плідного служіння Богу та народу України.
  3. Українська Православна Церква завжди послідовно виступала за зцілення розколу, за відновлення церковної єдності, тобто за єдину Церкву. Однак, відновлення єдності Українського Православ’я не повинно означати перетворення Церкви на елемент політики чи пропаганди, оскільки це суперечить природі Церкви. Переконані, що подолання церковного розділення має відбуватися без втручання державних, політичних та інших зовнішніх сил.
  4. Собор єпископів виступає проти будь-яких спроб змінити назву Української Православної Церкви, про що вже заявляється першими особами держави, та інших проявів дискримінації віруючих Української Православної Церкви на законодавчому рівні. У разі прийняття відповідних законопроектів Верховною Радою України, Українська Православна Церква буде захищати свої права всіма законними засобами, які передбачені «Основами соціальної концепції Української Православної Церкви», законодавством України та Європейською Конвенцією з прав людини.
  5. Собор єпископів Української Православної Церкви вважає, що рішення Священного Синоду Константинопольського Патріархату від 11 жовтня 2018 року стосовно українського церковного питання є недійсними та такими, що не мають жодної канонічної сили. Зокрема, рішення про встановлення юрисдикції Константинопольського Патріархату на території України є наслідком спекулятивного трактування церковної історії. А рішення про зняття анафеми та інших церковних заборон із лідерів розколу та визнання дійсності псевдохіротоній, які були звершені ними під час перебування в розколі, є наслідком спотвореного тлумачення православних канонів. Історія Православної Церкви не знає випадків подолання розколу шляхом його простої легалізації. Прийнявши такі антиканонічні рішення, визнавши розкольників у сущому сані, Константинопольський Патріархат, згідно з церковними правилами, сам став на шлях розколу. У зв’язку з цим, євхаристичне спілкування Української Православної Церкви з Константинопольським Патріархатом на даний час є неможливим і припиняється.
  6. Вважаємо неприпустимим незаконне втручання Константинопольського Патріархату у внутрішні справи іншої Помісної Церкви та намагання вирішувати українське церковне питання за участі державної влади і розкольників, ігноруючи голос канонічної Української Православної Церкви. Натомість із прикрістю констатуємо, що сотні тисяч звернень вірян нашої Церкви до Патріарха Варфоломія із закликом не узаконювати розкол під приводом створення автокефалії так і залишилися без уваги.
  7. Собор єпископів наголошує, що процес надання так званого Томосу про автокефалію є штучним, нав’язаним ззовні, не відображає внутрішньої церковної необхідності, не принесе реальної церковної єдності та поглибить розділення і посилить конфлікти серед народу України. За таких умов долучення єпископату, духовенства та мирян Української Православної Церкви до цих процесів вважаємо неможливим.
  8. Українська Православна Церква принципово дотримується канонічного підходу до подолання церковного розділення. В основі цього підходу лежить необхідність покаяння тих, хто повертається з розколу. Двері Церкви ніколи не зачинялися перед тим, хто хоче бути у духовній єдності з Христом.
  9. Собор єпископів констатує, що незаконні дії Константинопольського Патріархату призводять до глибокої церковної кризи як в Україні, так і в світовому Православ’ї. Молимося, щоб голос багатомільйонної пастви Української Православної Церкви був почутим, а вчинені дотепер Константинопольським Патріархатом дії були виправлені.
  10. Собор єпископів закликає Константинопольський Патріархат до діалогу з Українською Православною Церквою за братньої участі всіх Помісних Православних Церков із метою соборного вирішення цієї проблеми.
  11. Собор єпископів просить Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія звернутися до Предстоятелів Помісних Православних Церков з приводу кризової ситуації, що склалася в церковному житті України внаслідок незаконного втручання Константинопольського Патріархату.
  12. Собор єпископів закликає всіх чад Української Православної Церкви посилити молитви, зберігати єдність між собою та вірність Святій Христовій Церкві і не боятися можливих випробувань, пам’ятаючи слова Господа і Спасителя нашого Іісуса Христа: «Будьте мужніми, бо Я переміг світ» (Ін. 16:33).

13 листопада 2018 року,

Київ

ЦИТАТА СЬОГОДЕННЯ

ФЕЙК-БРЕХЛИВА ІНФОРМАЦІЯ

І цю брехливу інформацію розмістили вороги Христової Православної Церкви на фейковій сторінці «Віссаріон Стретович» (Фейсбук), до якої митрополит Віссаріон не має ніякого відношення.

                                                             Прес-служба Овруцької єпархії.

Розпорядження канцелярії Київської Митрополії!

Отец лжи через своих слуг продолжает провокационную деятельность

Мер г.Овруча Коруд И.Я. попросил меня в день празднования Дня города 29 сентября возле памятника святого Макария отслужить молебен за овручан. В этот день со священниками благочиния я в Спасо-Преображенском соборе отслужил святую Литургию и потом крестным ходом мы подошли к памятнику святого Макария, где начали молиться. Здесь к нам самочинно из-за каких-то углов вышел и подошел раскольник «епископ Паисий» со своими тремя помощниками и начались с их стороны фотографирования. В их адрес я сказал обличительную речь: «Почему вы, раскольники, к нам подошли? Православные правила не позволяют с вами молиться. Вас не признает Патриарх Иерусалимский Феофил и все предстоятели поместных церквей….

На следующий день на фейковой странице под моим именем они поместили очередную ложь, якобы я с этим раскольником здесь обговаривал вопрос Томоса и хочу к ним присоединиться.

+Виссарион,

Митрополит Овручский и Коростенский

ЗВЕРНЕННЯ

В СВЯЗИ С ТЕМ, ЧТО  В СОЦСЕТИ  «Фейсбук» (“Facebook”) некто создал страницу под названием «Віссаріон Стретович», на которой появляется разная провокационная информация, к которой я, митрополит Овручский Виссарион, не имею никакого отношения, считаю своим долгом еще раз сообщить: эта фейковая страница создана некоторыми врагами Святой Христовой Церкви.

Данное сообщение пишем на русском языке с целью для большего числа уразумевающих (молдован, россиян, белорусов…), что есть действительно волки в овечьей одежде (Мф. 7:15).

20.09.2018.    Виссарион, митрополит Овручский и Коростенский

ФЕЙК-БРЕХЛИВА ІНФОРМАЦІЯ

 

ВІДІЙШОВ У ВІЧНІСТЬ КЛІРИК ОВРУЦЬКОЇ ЄПАРХІЇ

15 вересня 2018року відійшов у вічність протоієрей Володимир Степанович Маркевич.

Народився ВОЛОДИМИР Маркевич   у  1928 році в селі Глушковичі Лельчицького району Гомельської області.

В 1943 році разом із своїм братом, покійним протоієреєм Іоанном Маркевичем, та іншими юнаками-односельцями виконував доручення партизан (під проводом Ковпака Сидора Артемовича), зокрема, брав участь у заготовці продуктів тощо.

В 1944 році почав працювати в колгоспі “Победа” у селі Глушковичі.

З 1951 р. ніс постійний послух у Свято-Троїцького храмі у с. Глушковичі за благословенням місцевого священика Гавриїла Почтового   діда Преосвященнішого єпископа Васильківського Миколая, вікарія Київської Митрополії.

З 1952 р. за Указом Преосвященнішого єпископа Пінського і Поліського Паїсія ніс послух псаломщика в церкві сусіднього села Приболовичі.

30 березня 1954 року  в Свято-Казанській церкві у м. Мінськ Преосвященнішим єпископом Бобруйським Митрофаном Володимир Маркевич був рукопокладений у сан диякона, навчаючись у цей час на курсах у Мінській духовній семінарії.

7 квітня 1955 р., на свято Благовіщення Пресвятої Богородиці, Високопреосвященніший архієпископ Житомирський і Овруцький Володимир рукопоклав його в сан пресвітера.

У цьому ж році він був призначений священиком у церкву Покрова Пресвятої Богородиці у селі Лугини Житомирської області, а потім переведений у церкву Різдва Пресвятої Богородиці в село Лопатичі Олевського району.

У 1956 р. священик Володимир Маркевич був призначений настоятелем Свято-Миколаївської церкви в м. Олевськ (нині Овруцької єпархії). Тут він звершував пастирський послух до самої кончини 15 вересня 2018 р., востаннє відслуживши підряд три Божественні літургії 9, 10 і 11 вересня.

Тривалий час о.Володимир виконував  обовязки Благочинного та духівника  Єпархії.

Протоієрей Володимир  був нагороджений  священноначалієм нашої Церкви всіма священницькими нагородами, а також орденами( св.кн.Володимира Великого, преп.Сергія Радонезького,

Разом із своєю дружиною Іриною Матвіївною отець Володимир виховав шестеро дітей: сина ̶  архімандрита Агафодора (в 1991-2009рр.  ̶  намісник Донського монастиря в м. Москві, нині  ̶  насельник Свято-Троїцької Сергієвої Лаври) та п’ятьох дочок (одна стала іконописцем-реставратором, чотири інші  ̶ дружинами священиків). Внуки отця Володимира і матінки Ірини теж служать Святій Церкві.

Похорони протоієрея Володимира Маркевича відбулися 17 вересня у Свято-Миколаївському храмі м. Олевськ Овруцької єпархії. Чин відспівування очолив Високопреосвященніший митрополит Овруцький і Коростенський Віссаріон у співслужінні митрополита Білоцерківського і Богуславського Августина (племінника спочилого), інших священнослужителів-родичів, а також священиків Овруцької та інших єпархій. Божественну літургію перед відспівуванням очолив архімандрит Агафодор (Маркевич).

Поховали священика поряд із Свято-Миколаївським храмом .

Вічна пам’ять священику Володимиру. Молимся, віримо,  що Господь душу спочилого прийме в Царство Небесне.

Прес-служба Овруцької єпархії.